Англійські вінтажні крісла: як розпізнати автентичність
Англійські меблі – естетика традиційної стриманості та якості, найкращий еталон елегантності, а не пихатого багатства.
Дизайну англійського стилю завжди було зрозуміло слово респектабельність. Втілюючись у стилі рококо, бароко чи класицизму меблі цієї країни виділялися власним почуттям стилю, повним оригінальної історії та смаку. Її особливістю сьогодні цілком можна вважати комфортність. Зручні та практичні меблі – досягнення певного періоду людства. До цього, зручність частіше виключалася, зовнішнім стилем обробки й загальною гармонією краси.
Велика частина комфортності англійських меблів знайшла своє втілення у відомих на весь світ кріслах.
Вінтажні крісла. Їх види та автентичність
Думаю почати можна здалеку.
Віндзорські стільці та крісла – давня класика англійських меблів для сидіння. Їх історія бере свій початок з кінця XVII століття, представляючи в собі відразу кілька відмінних рис:
Елегантність.Обумовлена зовнішнім витонченим виглядом, збагаченим простими гнутими елементами. Поєднання товстих смуг дерева і тонких, майже сірникова паличка – решітка спинки стільця створює градацію товщини ліній, що приємно грають зі сприйняттям;
Міцність. Дерево для стільців використовувалося недороге, проте досить міцне. Перше допомагало охопити коло споживачів набагато ширше. Ніж менша витрата на матеріали для виготовлення, внаслідок цього виріб ставав дешевшим, доступнішим. Друге створювало репутацію надійного виробництва, якому можна було б довіряти;
Створення комфорту. Це пояснюється наявністю вирізаних заглиблень для сидіння, широкою спинкою та зручними підлокітниками.
Перші зразки цих меблів були виготовлені майстрами-колісниками у південно-східній Англії, округу Бакінгемшир. Виріб збирався з підручних засобів, наприклад основа – створювалася з в’яза, а тонкі прути, що кріпляться до неї, – різноманітні види спиць від коліс. Готові меблі типу каркасної конструкції Віндзорівських стільців були виставлені на ярмарку міста Віндзор.На подібних ярмарках дилери формували постачання до Лондона.
Американські ремісники свого часу зацікавилися доступним виробом з легких матеріалів і особливо важких технологій, що не потребує. Перейнявши стиль віндзорських стільців, вони почали їх збагачувати декоративними елементами, новими оздобленнями. Покриті фарбою старовинні меблі типу Віндзор відносяться саме до майстрів нового світу, частіше використовувалися такі кольори: чорний, білий, зелений, коричневий. Виробництво яких було організовано у Бостоні та Філадельфії. Дизайн англійського стилю Віндзорів обходився лише звичайним лаком.
Вольтерівське крісло “wing chair” – старовинні меблі, абсолютної класики англійського стилю. Глибоке сидіння з високою спинкою, м’якими крученими підлокітниками, виріб повністю (крім ніжок кабріоль) оброблений м’якою оббивкою, одним словом – апофеоз комфорту європейських меблів. Перша поява цієї надзвичайної конструкції в історії, належить до Англії XVII століття. Плавні, дуті форми верхньої частини крісла, які пізніше отримають назву “вуха” – захищають людей похилого віку, від протягу, висока спинка крісла відіграє ту ж роль. Це крісло іноді називають камінним. Однак до своєї зручності, подібні крісла, спочатку були повністю дерев’яні, простих незграбних форм, з мінімальними декораціями, що віддалено нагадують спрощені стільці Віндзор, не ажурного типу. Знайомий образ, звичного британського крісла виникає в період англійського бароко, так само іменованого “стилю королеви Анни”, поступово набувши значно більшої складності гнутих силуетних ліній, у випадку оббивки меблів починають використовувати текстиль.
Особливості англійської класики:
форма крил – різні гнуті лінії та конструкцій, неодмінною залишається тільки обов’язкова присутність даного елемента, ці вуха – спинки крісла, дійсно нагадують крила метелика, а як особливо виразна, характерна частина, вона часто піддавалася чудовим декоруванням;
форма сидіння – особлива, якраз властива кріслу з ортопедичною історією, глибина сидячої частини насправді справляє важливе відчуття комфорту. Їй підігрують м’які підлокітники;
ніжки – на всіх “wing chair” різні типи ніжок зв’язуються єдиним – висотою. Вона зазвичай не велика, проте декорування, гнуті чи прямі, це питання почуття стилю;
габарити – невіднятна масивність завжди є основним характером даного виду крісел. Розміри цих меблів мали не так декоративний, як практичний характер, і повністю виконують потреби.
Тепер на ринку часто присутні сучасні та вінтажні крісла (точніше репліки) Вольтерівського типу. Тому велика кількість нових або трохи новіших, ніж зовсім старовинних інтерпретацій, дозволяють використовувати їх у сучасному інтер’єрі, не боячись зіпсувати картину.
Вінтажні крісла Честерфілд– крім зручності, лаконічне багатство, елегантність. Старовинні меблі для прояву статусу, який обумовлюється важкою технікою створення та використанням дорогих матеріалів. Вироби датуються кінцем XVIII ст. Англійські меблі стилю Честерфілд має особливо яскраві риси. Популярна стьобана шкіра, низьке розташування сидіння, закруглені підлокітники, рівна спинка, не висока в один рівень з підлокітниками. Все це добре описує примітивний Честерфілд, з його буквальним призначенням: сидіти прямо, не помивши одяг.
Howard and Sons of London – у вікторіанську епоху, найкращий виробник дуже практичної м’якої оббивки для крісел, стільців. Кілька разів співпрацювали з фірмами відомими якістю своїх меблів Gillows of Lancaster, Maple and Co, виготовляючи для них крісла з м’якою оббивкою. Однак не обійшлося лише одним успіхом. Howard and Sons of London повсюдно виставлялися на відомих виставках, а кілька королівських будинків були прикрашені їх м’якими меблями. У дерев’яних каркасах найчастіше використовувався масив бука (одна з найміцніших порід), де можливо досі роблять кріплення на штифтах.
В основному майстрами використовувалися традиційні методи для оббивки меблів, наприклад каркаси з шиповим з’єднанням.
Спираючись на знання вищеописаних технологій, цілком успішно можна проводити атрибуцію англійських меблів, каркас або оббивку. А для повного експертного висновку варто звернути увагу на маркування, якими славиться Howard and Sons of London. Кожні меблі мають свій фірмовий номер, крім гравіювання та іменної наклейки.
Стандартний догляд за деревом меблів
Вінтажні крісла англійського стилю вимагають частого догляду за каркасом та оббивкою. Догляд за деревом включає стандартні правила поведінки з антикварними та вінтажними меблями:
Передчасне старіння основи, позбавлення її оригінального живого кольору сприяє часте потрапляння УФ сонячних променів. Тому не слід розташовувати подібні меблі під прямим впливом слонячого світла;
Щоб уникнути розшарування волокон, деформації шарів дерева уникайте тривалого контакту меблів з водою;
Нестабільна температура в приміщенні є серйозною загрозою для таких предметів. Різкі перепади вологості ламають внутрішню структуру дерева, швидко стискаючи та розтискаючи живий масив;
Стандартні правила безпеки при перенесенні меблів вимагають акуратності стосовно крихких елементів вироблення, наприклад ніжки меблів.
Слідуйте цим правилам, щоб уникнути серйозних травм дерев’яного твору, що потягнуть за собою неминучу реставрацію вашого крісла.
Щоденне прибирання мінімізує виникнення, неугодних нам проблем у меблях. Вона включає:
Постійне прибирання пилових нашарувань;
Мінімальне, але обов’язкове вологе прибирання поверхні меблів;
Виключіть використання побутової хімії з хлором у складі
вона легко пошкодить поверхню і так крихких меблів;
Полірування основи дерева не частіше двох разів на місяць.
Стиль mid-century modern
Mid-century modern, або як його називають – модернізм, що подорослішав. Напрямок у мистецтві меблів та архітектури згуртував людей навколо філософії гуманізму та бажання спростити життя людей різних класів. На сцену того періоду, немов із минулого знову повертаються елегантні меблі, акуратні консолі на тонких ніжках, витончені дивани, оздоблені м’якою оббивкою крісла з дерев’яними, м’якими підлокітниками. У своїй розкоші mid-century modern відповідає на важливий соціальний запит, формуючись у момент глобальної зміни курсу світового дизайну.
Щодо змін інтер’єру, варто зауважити, що окрім Америки, цей стиль знайшов свій розвиток також у Великій Британії. Загальне здешевлення тепер витісняє непосильно дорогі породи деревини та кольорові метали. Вінтажні крісла цього стилю не позбавлені ознак старовини, але вони скоріше імітують їх. В інтер’єрі настає концепція вільного планування, межі приміщень швидко розсуваються внаслідок відсутності перегородок, стіни фарбують світлими тонами, зокрема білою фарбою. У предметах вінтажних меблів поєднуються верх функціональності та декоративні якості, перетворюючись на окремі акцентні предмети оздоблення приміщень. Тепер більша увага приділяється шпалерам з паперу, з бажання зробити дизайн доступним різним класам людей.
Крім шпалер, не другорядну роль відіграють нові акценти інтер’єру – велика кількість кімнатних рослин, часто великих. Особливу увагу приділяється композиція освітлення приміщень. Люстри замінені великою кількістю другорядних стельових і настінних світильників, ламп.
Інтер’єри mid-century грають зі сценою світла шляхом складних систем світловідбивачів, надаючи незвичайні, футуристичні форми сучасному стилю.
