Антикварні підсвічники, як елемент інтер’єру: що врахувати перед покупкою та як підкреслити атмосферу дому?
Антикварні підсвічники — прекрасне доповнення інтер’єру, що буде підкреслювати атмосферу, неабияку вишуканість смаку власника помешкання. На перший погляд, може здатися, що це непримітний пережиток минулого, проте сучасні тенденції потребують повернення в моду цього предмету інтер’єру. Старовинні підсвічники стають прикрасою столу, доповнюють композицію, створену сімейними фотографіями, сухоцвітами на полиці. Тож пропоную розібратися з правильним підбором підсвічника – найкращої гармонії у вашій оселі та душі.
Технологічна довідка
Підготовка бронзи
Класичні антикварні підсвічникиXVIII–XIX століть досить відомі предмети світу антикваріату, де як матеріал використовувалися різні сплави бронзи, вони мали високу якість, містили велику кількість міді, що й забезпечувало міцність, міцну, але пластичну структуру, стійкість до небезпечної для металів корозії. Досить цікаво, що саме остаточний колір, фактура виробу – визначав, який сплав майстрам вибрати. Вони знали, як ті чи інші сплави виглядатимуть по закінченню, а тому обирали виходячи з бажань.
Форма для лиття
Найважливішим пунктом цього процесу було виготовлення воскової моделі, придатної для техніки ручного лиття. Технологія воскової моделі носила назву: (lost-wax casting, або “цире пердю” – cire perdue). Використання такого древнього методу формування для лиття металу обумовлено високою деталізацією, якої можна було досягти.
Спочатку ліпилася модель майбутнього свічника, як матеріал – виступає віск. Вже на даному етапі ремісник повинен був ретельно обробити всі найдрібніші елементи. Після закінчення обробки виріб покривався великою кількістю шарів глини – створюючи майбутню форму. Після затвердіння глини форму гріли на високих температурах, таким чином віск витоплювався, звільняючи місце всередині форми.
Ручне лиття
Рідкий сплав бронзи заливали в отриману глиняну форму. Після того, як розплавлений метал остигав, виходила бронзова заготовка підсвічника. Цей варіант виробу був не готовий до використання і потребував великої кількості доробок, обробок. Деякі, особливо складні фрагменти, складні формою, тендітні місця виливались окремо. Наприклад, ніжка окремо від основи, ріжки тримачі, декорації. Після чого вся ця конструкція збиралася докупи.
Механічна обробка вилитого виробу
Після закінчення лиття свічник мав пройти такі етапи обробки:
Очищення
Готовий предмет очищався від залишків формувального матеріалу, важливим було очищення продуктів окислення;
Шліфування поверхні
Ще неідеальна поверхня свічників оброблялася напилками різної фракції. Цей процес робився для вирівнювання поверхні, таким чином можна було прибрати зайві шматочки металу (дефекти лиття).
Уточнення деталей
З’єднання декоративних фрагментів, якщо, свічник виливався окремо, уточнення форм орнаментики;
Остаточне складання
Складання свічника.
Гравірування
Багато старовинних свічників вручну прикрашались майстром.
Через унікальні орнаменти, візерунки або покриті таємницею геральдики. Такі вишукані візерунки виконувались у техніці гравіювання, карбування, рідше – насічці. Особлива складність таких елементів полягала в кропіткій роботі, яку вимагав такий тонкий процес.
Позолочення
Величезну роль в остаточному образі свічників грає фінішна обробка. Адже це задавало основне візуальне навантаження, складаючи естетику та загальне сприйняття, яке в основному вже будується на фінішному оздобленні.
Золочення. У нашому сучасному уявленні золочення відбувається фарбуванням або приклеюванням сусального золота на полімент. У Старовинні часи в обробці великої кількості бронзових виробів користувалася популярністю техніка золоченням через розжарювання амальгамою (вогняне золочення). Процес золочення відбувався так: на поверхню бронзового виробу наносилася амальгама (суміш золота, ртуті). Після чого виріб віддавали під гарячу температуру для нагрівання. Від такого процесу ртуть випаровувалась, де залишався тонкий шар золота без домішок ртуті. Однак дана техніка була дуже токсична через випари ртуті, тому з приходом більш екологічних практик, до кінця XIX століття, ця техніка була замінена.
Полірування. Покриття патиною. Для цієї справи служать різні хімічні суміші, які успішно надають “старого” вигляду з досить широкою колірною палітрою – від темно-коричневої до зеленої.
Чому саме антикварні підсвічники?
Вінтажні підсвічники завжди були ознакою гарного смаку власника, на відміну від сучасних, старовинні свічники часто виготовлялися вручну. Вони є унікальними, неповторними, мають характер, особисту перчинку кожного елементу. Незалежно від стилістики інтер’єру або задуму дизайнера, свічники лаконічно вписуються у класицизм, лофт, скандинавський стиль, еко-стиль, навіть сучасний дизайн при грамотному підборі, комбінуванні цього аксесуару з оточенням. До того ж, кожен свічник має свою історію, тож кожному буде приємно звернути увагу на річ, яку, імовірно, сотню років тому використовувала Вів’єн Лі чи Тоні Кертіс. Загалом, факт того, що елемент інтер’єру має настільки глибоку історію, вражає, тому неважливий власник чи їхня кількість, а те, як матеріал увібрав у себе сам час, принісши до нас сотні спогадів про оселі, їхніх жителів, гостей, глобальні події світу. Пара срібних канделябрів, самотній латунний підсвічник, вишукані свічники з Франції, куплений у невеликій крамниці бронзовий декор стає предметом захоплення багатьох колекціонерів.
Що варто врахувати перед покупкою?
Перед тим, яккупити антикварні підсвічники, варто визначити ключові аспекти, що допоможуть грамотно вписати річ у ваш простір.
Матеріл
Передусім варто визначитись – який матеріал обрати, адже вони відрізняються як кольором, так і естетикою: більш грубою чи витонченою та ціною, що безпосередньо впливає на інтергацію у простір.
Для класичних інтер’єрів гарно підходять бронзовий декор, адже матеріал піддатливий до створення пишних, деталізованих елементів, що гарно перегукуватиметься з дизайнами в стилі бароко, ампіру, арт-деко. У сучасних просторах старовинні підсвічники з бронзи створюють візуальний контраст, підкреслюють зв’язок минулого, теперешнього.
Срібло — також м’який, піддатливий матеріал, з віком він набуває унікальних змін, створюючи оригінальну текстуру, що зберігає патину часу. Модерн, арт-нуво, класичні інтер’єри будуть дуже привітним оточенням цього елементу, в яке він буде гарно вписуватись у поєднанні з ошатним оздобленням, що притаманне цим стилям.
Для сонячних, світлих приміщень вигідними стануть кришталеві, скляні антикварні підсвічники за рахунок створення унікальної гри світла, прозорості, що надає легкості. Вони гарно інтегруються у вишукані стилі типу класицизм, модерн, але гарно комбінуються з вінтажними, сучасними мінімалістичними просторами.
Іноді, при створення акцентності, контрасту у таких дизайнах, як прованс чи кантрі, варто розмислити над тим, щоб купити антикварні підсвічники ручної ковки, що виготовляються з чавуну, заліза. Вони своєю брутальністю ідеально вписуються і в лофт, індастріал чи готичний стилі, адже такі елементи притаманні їм та дружні відносно інтеграції в подібний простір.
Трендовим матеріалом залишається кераміка — стійка до незначних пошкоджень, проте дуже ніжна, крихка. Глазурована чи матова, з розписом, простим дизайном чи у вигляді тварин ідеально вписується в інтер’єр у стилі ретро, прованс, етно, бохо-шик за правильної комбінації матеріалів, притаманним цим епохам.
Стан підсвічника.
Будь-який антикваріат, підсвічники часто має значні і не дуже ознаки побутування, тобто використання протягом багатьох років. Вінтажні підсвічники з металів часто піддаються корозії, важкі конструкції можуть бути нестійкими внаслідок деформації, пошкодження, особливо це стосується чавунних, металевих кованих свічників, потемнінню та утворенню дрібних подряпин, вм’ятин, що значною мірою стосується срібла, бронзи.
Скляні, керамічні антикварні підсвічники часто містять наступні дефекти: сколи, тріщини, сліди вдалих і не дуже реставрацій, особливо по краях та кутах. Усі старовинні підсвічники потребують пильної уваги та огляду перед купівлею, адже антикваріат у відмінному стані, хоч і є рідкістю, але цінується вище.
Стиль та епоха
Старовині підсвічники внаслідок своєї довговічності можуть належати найрізноманітнішим стилям та епохам, що значною мірою відбивається на їхній стилістиці. Професіонал легко відрізняє тонкі зміни крізь десятиліття, тож раджу також гарно дослідити таку тему, звірити вік свічника із заявленим.
Світлі, елегантні інтер’єри гарно поєднуються з вишуканими та грандіозними бароковими колекційними підсвічниками чи срібними з природніми формами мушель, рослин. Вибір між пафосом, грандіозними вигинами, масивним декором та кокетливістю і грайливістю може бути важким, тож варто визначитись з тим, яка атмосфера буде краще пасувати до світлих затишних спалень чи вишуканих віталень.
Якщо антикварні підсвічники в стилі бароко здаються вам занадто кричущими, раджу звернути увагу на стриманіші – класицизм, ампір, вони несуть в собі натхнення античністю, гармонійностю, але не цураються величних форм, контекстів, мотивів лаврових вінків, сфінксів, колон. Саме в цей період можна зустріти мармурові підсвічники, що підкреслять убранство дому, природній аскетизм.
Модерні підсвічники мають багато природніх мотивів, зображення жіночих фігур, що ненавʼязливо підкреслює простоту та елегантність без зайвого візуального шуму.
В XX ст. мистецтво відходить від загальноприйнятих рамок, саме на цей період припадає вибух різноманітних сплетінь стилів з усіх епох. Вінтажні підсвічники часто лаконічні, функціональні, вирізняються строгими формами, але не цураються плавних ліній та граціозних перетікань однієї площини в іншу. Матеріальність виробів цього періоду підкреслює, створює акценти у різних дизайнерських рішеннях, гарно підходить навіть сучасному інтер’єру.
