Антикварний посуд: як відрізнити справжній вінтаж, обрати порцеляну та доглядати за фарфором
Антикварний посуд – досить широкий вид виробів минулого.
Цими маленькими витворами мистецтва забиті блошині ринки, антикварні ярмарки, салони, такий посуд виставляють на аукціонах, а десь він припадає пилом у приватній колекції. Широкий діапазон місцезнаходження не дивний, адже посуд, предмет побутового характеру, який користувався попитом завжди і потреба в ньому триває донині, а іноді в деяких сім’ях особливо цінний посуд передавався з поколінь у покоління, маючи глибоке значення для сімей. Орієнтуючись на такі потреби, антикварний посуд вироблявся не тільки ремісниками, з ручними розписами порцеляни, а й випускався масовими серіями на досить відомих мануфактурах.
Чому старовинний посуд такий затребуваний? Відповідь досить проста, як багато інших предметів антикваріату вона є носієм історії, культури, і що не менш важливо – унікальної естетики. Не обов’язково бути колекціонером, щоб купувати порцеляновий посуд. Предмети антикваріату сьогодні представляють особливу цінність у руках умілих дизайнерів інтер’єру, а тому зможуть доповнити домашні колекції, являючи собою декорацію або ж використовуватися і за прямим призначенням – як столовий посуд.
Але ярлики «вінтажний» і «антикварний» – не формують ціну предмета. Основний вплив виявляється такими критеріями:
• Якість;
• Унікальність сервізу;
• Попит.
Експертиза автентичності порцеляни
Антикваріатні сервізи – не просто красиве доповнення кухонного побуту, а є вишуканим витвором мистецтва, що може свідчити про історичні, стилістичні зміни цілих епох. Витончений порцеляновий посуд досить доступний для колекціонерів-початківців за рахунок його вартості й розповсюдженості, але часто на ринку трапляються достатньо автентичні на вигляд сучасні імітації, іншими словами підробки. Також антикварний, вінтажний посуд вимагає неабиякої уваги, правильного, бережного догляду задля тривалого збереження сервізів в належному вигляді. Купуючи колекційний столовий посуд, варто звернути увагу на кілька ключових аспектів, що вимагає хоча б мінімальної обізнаності в галузі та уважності до деталей, що можуть вказувати на красиву та якісну підробку.
Важливим індикатором оцінки автентичності, походження, віку виробу — вважаються клейма на посуді. Фарфоровий посуд, що виготовлявся на відомих фабриках, мануфактурах європейської порцеляни:
Німецькі Meißner Porzellan та Rosenthal;
Французька Sèvres;
Англійська Wedgwood;
Данська Royal Copenhagen;
Всі відомі мануфактури мали унікальні клейма, які могли змінюватись з часом, дозволяючи досить точно датувати вироби. Для підтвердження автентичності виробів за клеймами важливими є: товщина ліній, форма символів, наявність номерів партій, моделей, імені художника, якість їхнього нанесення. Ранні вироби клеймилися вручну, але мали витриманість стилістики, впізнаваність. Вони могли наноситись надглазурними, підглазурними способами, що впливає на довговічність збереженості маркування, стійкість стиранню, механічним пошкодженням. Найчастіше підроблюють дорогий, рідкісний порцеляновий посуд, наносячи відповідні маркування на сучасні або менш вартісні предмети. Іноді вони можуть виглядати занадто ідеальними, фабричними, навпаки недбалими. Остаточна купівля потребує витрати часу на дослідження енциклопедій, баз даних аукціонів, в яких представлені еталонні зображення клейм для захисту від підробок та імітацій.
Отже, запам’ятайте – важливими показниками автентичності є якість порцеляни, глазурі, її вага, стилістика виконання відповідно до епохи.
В першу чергу варто навчитися відрізняти порцеляну від фаянсу.
Справжня порцеляна, особливо тонкостінний фарфор, вирізняється легкістю на відміну своїм сучасним аналогам, дзвінким звуком при постукуванні, а також просвічується на світлі завдяки досконалим технологіям виготовлення, особливостям матеріалу.
Фаянс, на відміну, важчий, має пористу структуру, за рахунок чого не просвічується і не має особливого дзвінкого гомону при постукуванні.
Загалом тонші стінки виробу значною мірою визначають його якість, адже для цього необхідна висока майстерність. Увагу варто звертати і на якість глазурі: вона має бути гладенькою, рівномірною, не мати бульбашок чи значних потертостей, допустимі лише незначні сліди виробництва, кольори під глазур’ю повинні бути плавними та природними.
Розвиток мистецтва порцеляни
Антикварний посуд відображає у своїй стилістиці особливості кожного історичного періоду, що проявляється у кольорах, формах, орнаментах. Порцеляновий посуд здобув широкого розповсюдження Європою в епоху бароко, що одразу позначилось на його оздобленні. Основні особливості проявлялись в пишноті, помпезності, вишуканості, знайшли свій відбиток у сервізах, елементах декору цих часів.
Бароковий посуд вирізняється своїми квітковими орнаментами, пишними гірляндами, кольоровими емалями, золотими чи срібними елементами, вставками. Період рококо, протиставляється помпезності і величі бароко своєю легкістю, кокетливістю, але не меншою пишнотою, з’являються люстрування (перламутровий відблиск, іризація), пастельні емалеві розписи, зображення мушель, квітів, галантних сцен, використання асиметрії. Особливо вирізняються вироби таких фабрик як Meißner, Sèvres, Chelsea, що є гарними представниками цієї епохи.
Неокласицизм приніс у мистецтво фарфору більшу строгість, симетрію. Стиль неокласицизм прагне наслідування античних традицій. Вироби стали більш аскетичними, основні форми тепер – прямі лінії класичних мотивів, хоча і не втратили свого вишуканого, хоч і стриманішого оздоблення емалями, інкрустаціями, рельєфним декором, в окремих випадках золочення, сріблення.
Вікторіанська епоха повертає назад та вказує на зацикленість історії: знову в моді пишна позолота, люстрування, велика кількість деталей, демонстрації багатства, використання елементів неоготики, неорококо, східних мотивів.
Стилістика сервізів початку XX століття на відміну від минулих, значно відступає від класичного традиційного оздоблення. Фарфоровий посуд повсюдно має квіткові мотиви лілій, ірисів, зображення жінок, акцентну позолоту. Шаленої популярності здобуває люстрування, що стає різноманітнішим і технічно простішим завдяки розвитку технологій. Сюрреалістичні переливи повсюдно зустрічаються на виробах австрійських та чеських виробників, попит на люстрування створювали данська фабрика Royal Copenhagen, угорська Zsolnay Porcelain Manufactory, американська Tiffany.
Перед придбанням нового предмету для своєї колекції варто ознайомитись особливостями дизайну, притаманними конкретним виробникам, країнам, періодам в історії.
Функціональність, естетика. Баланс
Антикварний посуд часто може мати ознаки побутування, тобто використання його у повсякденному житті, що вказує на довгий вік виробу і є частиною його історії, унікальності. Сліди зносу проявляються у подряпинах на дні тарілок, чашок, невеликих подряпин від столового приладдя, типу ножів, вилок, ложок, стиранні позолоти, іноді старовинні глазурі вкриваються дрібною сіткою мікротріщин (кракелюром) – ознакою автентичності деяких виробів у періодах історії. Загалом, антикварний посуд рідко буває ідеальним, адже деякі вироби виготовлені вручну, використовувались протягом десятиліть. Ручний розпис порцеляни вартий особливої уваги колекціонера, адже це, як правило, вказує на високу майстерність автора, але іноді може впливати на особливості старіння. Фабричний декор або деколі (перевідні картинки), на відміну від ручної роботи, мають однотонні кольори, ідеальні лінії без слідів пензля.
Наявність незначних пошкоджень при загальному задовільному збереженні вказує і на виключну довговічність фарфору, його ще називають вічним завдяки цій особливості.
В деяких критичних випадках значні пошкодження можуть знижувати ціну, тож варто уникати таких дефектів, як глибокі тоненькі тріщини, сколи, сліди реставрацій, особливо невдалих, великі втрати малюнку та металевого оздоблення. Такі вироби потребують виключно професійної реставрації, виконаної фахівцем в цій справі.
Всі ці сліди побутування, ремонтів та природного старіння можуть бути абсолютно прийнятним у тому випадку, якщо ви збираєте подібні зразки для власного задоволення або цінуєте шарм впливу часу на порцеляну, адже кожна тріщина є унікальним нагадуванням про довголіття того чи іншого предмету. Дуже часто такої думки притримуються реставратори, що в цілях збереження «патини часу» лише консервують предмети, запобігаючи їхньому подальшому руйнуванню.
Порцеляна сьогодні
Перед придбанням антикваріату, колекціонер-початківець має визначитись з типом посуду, періодикою його створення, виробником, звісно, бюджетом, який задовольняє його смак, фінансовий стан.
Антикварні крамниці, салони, аукціонні дома, онлайн-платформи, навіть «блошині ринки», розпродажі пропонують широкий вибір, як окремих предметів: чайники, цукорниці, вази, так і повноцінних сервізів абсолютно різних епох. Кожна мануфактура має свій унікальний «почерк», який окреслює межі створення та стилістику виробів. Всі вище описані фактори безпосередньо впливають на ціну виробів. Більш унікальні речі, повні чайні, кавові, столові сервізи, їхній виробник та елементи оздоблення створюють градацію від кількох десятків до тисяч євро за виріб чи набір виробів. Новачку завжди необхідно консультуватися з експертами, купляти антикварний посуд у перевірених дилерів, звертати увагу на клейма, маркування, можливо навіть вимагати сертифікат автентичності.
Догляд за антикварним посудом
Очевидний факт – ремонтно-реставраційні втручання знижують ціну предмету, тож догляд за антикваріатом потребує особливої уваги до кожного предмету. Такий підхід зменшить вірогідності пошкоджень та збереже красу, цілісність і колекційну цінності дорогоцінних предметів.
Старовинний порцеляновий посуд необхідно періодично очищати від пилу, який має абразивний вплив на поверхню і може створювати мікроподряпини. Робиться таке очищення виключно вручну, заборонено використовувати агресивні мийні засоби, абразиви, гарячу воду та тривале замочування. Після промивання виріб обов’язково протирається м’яким рушником чи мікрофіброю для уникнення появи розводів та плям від солей, що містяться у проточній воді. Найкращим місцем для зберігання і експонування є серванти та вітрини, що надійно захищають від випадкових рухів рукою чи подолом пальто, мають стійку тверду основу для запобігання хитанню і падінням, зменшують накопичення пилу та частково захищають від ультрафіолетових променів за рахунок скла. Всередині закритого серванту зберігається більш стійка температура та вологість, а для особливо чутливих виробів використовують герметичні конструкції для створення мікроклімату та підтримки оптимальної температури 18−22∘C та відносної вологості 40−60%.
Отже, колекціонування антикварного, вінтажного посуду — заняття дещо більше за звичайне збирання старих предметів. Це акт поваги, глибинне дослідження історично-культурної спадщини того чи іншого регіону у різні періоди часу. За належного ставлення старовинні предмети передадуть свою неповторну історію і майбутнім поколінням, що надовго закарбує мистецтво давніх майстрів.
