Антикварна порцеляна, як витончене мистецтво для колекціонерів
Що таке порцеляна?
Порцеляна або фарфор — це унікальний матеріал та один з різновидів кераміки. За півтора століття свого існування вона не втратила цінності та привабливості для колекціонерів. За своєю суттю – це обпалена суміш каоліну, глини, кварцу, польового шпату. Унікальна білизна, неймовірна палітра фарб та сяяння кольору роблять такі вироби особливо цікавими. В результаті обпалу, отриманий матеріал стає водонепроникним, білим й дзвінким, без пор, він просвічує у тонких шарах, що надає особливої витонченості. Рецептура кобальтової фарби та склад емалі створює всю магію фарфору, тому технологія передається з покоління в покоління. Гончарна справа — це мистецтво, яке зародилося тисячі років тому, тож кожне горнятко, кожні ваза чи блюдечко містять у собі певну магію.
Яка вона буває?
Існує декілька видів порцеляни, які розрізняють залежно від технології виробництва, якісних характеристик та властивостей.
Основні види:
м’який фарфор;
твердий фарфор;
кістяний фарфор.
М’який фарфор був створений європейськими майстрами, які намагались відтворити китайську тверду порцеляну. Вони намагались створити твердий, білий та прозорий фарфор, експериментуючи з пропорціями інгредієнтів, але отримали м’який. Його обпалюють при нижчих температурах, тому він не спікається повністю, через що лишається пористим. Більша частина виробів цього виду мають кремовий колір, а фарби, які зазвичай використовують для розпису м’якої порцеляни, зливаються з глазур’ю та додають виробам легкості та витонченості.
Твердий фарфор – еталон та зразок довершеності. Це саме та порцеляна, яку китайці робили з каоліну та китайського каменю. Вважається, що більше у порцеляні каоліну, то він міцніший. Твердий фарфор зазвичай важкий, непрозорий, має білий колір з відтінком сірого, а температура його обпалу – 1400-1600 °C.
Кістяний фарфор є особливим різновидом твердої порцеляни із додаванням перепаленої кістки. Це напрочуд міцний посуд, що при цьому відрізняється білосніжним кольором та прозорістю. Міцність досягається плавленням основних інгредієнтів в процесі обпалу.
Навіщо колекціонувати старовинний фарфор?
Колекціонування вінтажної кераміки – більше, ніж просто хобі чи купування елітного посуду . Це можливість торкнутися історії, належним чином оцінити майстерність автора та володіти унікальними зразками, що не мають собі подібних. Антикварна порцеляна – відбиток часу, минулих епох, свідки культури та стилю доби, у яку їх було створено. Старовинний фарфор зачаровує вигадливістю та різноманітністю візерунків, витонченістю форм. Він є певним містком до світу краси та гармонії. Купити антикварну порцеляну можна в антикварних крамницях.
Як визначити цінність порцелянового посуду?
Як же зрозуміти, що перед вами об’єкт, гідний стати частиною вашої колекції, цінна антикварна порцеляна?
Вироби з порцеляни є особливим об’єктом вивчення мистецтвознавства та товарознавства. Вони можуть бути авторськими творами, тобто виготовленими в одному примірнику або невеликим накладом, або тиражованими декоративно-ужитковими виробами – продукцією виробничих підприємств, а також пересічними ужитковими предметами. Вартість колекційних тарілок залежить від багатьох факторів: належності до культурних традицій народів та окремих історичних періодів розвитку національних культур, причетності до видатних людей, історичних подій, відомих мануфактур, стилів мистецтва, відомих майстрів, популярних легенд, казок, відомих зібрань тощо. Уявлення про собівартість виготовлення цих предметів не використовується в завданнях прогнозування вартості. Отже, вирішальну роль відіграє комплекс емоцій і вражень експерта, власника, продавця та покупця, а також результати порівняння вінтажної кераміки зі спорідненими предметами.
Трохи з історії порцеляни
Перші зразки порцеляни, що не поступалися китайським, з’явилися в Європі завдяки експериментам у Дрездені Й. Ф. Бетгера. З 1710 р. в Мейсені почала діяти перша в Європі порцелянова мануфактура. Пізніше виникли Віденське (1719), Севрське (1738), Петербурзьке (1744), Берлінське (1751), Данське (1775), Ходовське (1811 р., Чехія) порцелянові підприємства. До створення дрібної порцелянової пластики залучалися кращі скульптори: Е. М. Фальконе (Франція), Й. Й. Кендлер та Й. Г. Кірхнер (Мейсен). Світове визнання серед європейського фарфору отримала англійська порцеляна. І на відміну від континентальних фабрик, що перебували під фінансовим патронажем королівських родин чи вельможних осіб, англійські підприємства діяли на комерційній основі. На поч. XIX ст. на фабриці у Стоук-он-Трент винайшли кісткову порцеляну.
В Англії порцеляну виготовляли на заводах Бау, Челсі, Вустера, Дербі тощо. До всесвітньо відомих належали вироби мануфактури Royal Copenhagen, заснованої Ф. Г. Мюллером у 1775 р. після виявлення в Данії каоліну. Серед знаних зразків дрібної пластики мануфактури – скульптура “Принцеса на горошині”, технологія виготовлення якої настільки складна, що ціна виробу дорівнює вартості престижного авто. На всесвітній виставці у Парижі (1889) порцеляна Данії отримала гран-прі.
Проблеми атрибуції вінтажної кераміки
Крім мистецької та культурної, антикварна порцеляна може мати й історичну цінність, за умови, що твори містять зображення певних історичних діячів або ж походять із колекцій видатних осіб.
Вже у ХVІІІ ст. на ринку зʼявилися фальсифікації виробів (“a la Sevres”) севрської мануфактури. Діяли навіть цілі фабрики з підробки севрської кераміки – Мінтон, Беттігні, Самсон. У 1820-х рp. фальшивий фарфор виробляли у Франції та Англії. Культурна цінність таких виробів звісно набагато нижча за цінність оригіналів.
Під час проведення експертизи слід звертати увагу на розпис, маркування, знаки, нанесені на поверхню творів. Меморіальної цінності антикварні речі набувають у разі їх походження із зібрання видатного історичного діяча. Завдяки цьому, старовинний фарфор набуває певного значення в науковому світі, має повний провенанс, що підвищує його історичну та культурну вартість. Таким чином, вироби однієї фабрики, які зберігалися в різних колекціях, можуть оцінюватися по різному.
В Україні випуск порцеляни було налагоджено в кінці XVIII ст. Розвитку фаянсового й порцелянового виробництва сприяло виявлення покладів каоліну на Волині та Чернігівщині, де будували заводи, вироби яких відрізняються самобутністю та часто набувають національного та світового значення. Керамічна продукція Києво-Межигірської фабрики та Волокитинського заводу А. Миклашевського характеризується витонченістю та високою майстерністю, а за художніми та технологічними характеристиками не поступається європейському фарфору.
Отже, на оцінку порцелянових виробів впливає широке коло факторів. Також необхідно враховувати значення цього предмета для країни. Наприклад, для України виріб межигірського фаянсу має зазвичай високу культурну цінність. Оцінка твору також залежить від наявності відомостей про авторство, місце виготовлення, тиражованістіь або унікальність (авторське виконання), оригінальність та автентичність твору. Перед тим, як купити антикварну порцеляну, необхідно переконатися, що перед вами автентичний зразок, тому звертатися потрібно до перевірених крамниць.
Оцінка вартості порцеляни базується на таких критеріях:
Рівень художньої цінності предмета, який визначається за якістю реалізації художнього сюжету, точністю та однозначністю сприйняття художньої думки автора.
Рівень технічної досконалості виготовлення, реалізації складних технологій декорування.
Причетність порцелянової пам’ятки до відомих мануфактур та шкіл, яка визначається наявністю автентичного клейма та широтою популяризації інформації про мануфактуру-виробника.
Причетність до мистецьких традицій минулого, про що свідчать результати наукової атрибуції та посилання на літературні джерела.
Рівень популярності стилю, в якому реалізовано творчу ідею, тобто на основі врахування свідчень про поширення відповідної інформації в засобах інформації.
Тиражованість виробу.
Причетністю до спадку відомих художників, яка визначається за наявністю іменного підпису та провенансу.
Рівнем меморіальної цінності пам’ятки, пов’язаної з життям та діяльністю визначної історичної особи.
Китайська порцеляна
Відтоді, як порцеляновий посуд у 13 столітті потрапив до Європи з Китаю, його називають China. Можемо назвати це атавізмом. Класична Fine China – порцеляна з білою глиною – каоліном – в основі. Порцеляна класу “люкс” – це Bone China або кістяна, що її було винайдено 1796 року в Англії. Каолін у ній замінено фосфатом кальцію або ж, простіше кажучи – подрібненими коров’ячими кістками.
У китайців найціннішою вважалася порцеляна ручної роботи з відбитками пальців автора.
Контрастні відмінності геології і сировини на Півночі і Півдні Китаю сприяли виникненню різних видів кераміки. Перші види кераміки були створені ще в епоху палеоліту.
В часи династії Тан (618-907) перевагу надавали порцеляні кольору морської хвилі від південного Тао Юе і білій порцеляні з високоякісної сировини північного Тао Xing міста Changnan (Changping) на горі Каолін (Gaoling або Kao-ling від кит. «kao» – високий і «ling» – гора). Цей фарфор гладкий і яскравий, тому він має ще назву штучного нефриту, відомий як у Китаї, так і у інших країнах та експортується у великих кількостях в Європу.
Найбільш яскравою добою китайської порцеляни є період панування династії Мін (1368-1644 pp.). Колишня одноколірність поступається місцем барвистості. З’являється синій колір, і вперше створюються зразки білої порцеляни з малюнками на поливі після обпалювання (“у дай” – п’ятиколірна порцеляна). Форми порцелянових виробів були найрізноманітнішими: вази для квітів, дзбани різного призначення тощо. Серед мотивів розпису переважали півонії й хризантеми, плоди, тварини, траплялися також пейзажі й жанрові сценки, що копіюють живопис і візерунки шовкових тканин. Дуже частим є зображення імператорського дракона, якого легко розпізнати за п’ятьма кігтями.
Витонченість форм, чистота і білизна черепка, багатство візерунка і барвистість розпису притаманні витворам XVII-XVIII ст. Пластичністю форм вирізняються фігури божеств, міфічних героїв, легендарних красунь. Серед безлічі творів XVIII ст. – чашки і блюдця з порцеляни “яєчна шкаралупа” – зразки неймовірної технічної витонченості, крихкості й манірності.
Велику колекцію китайської порцеляни зібрано в Музеї порцеляни в Цзиндечжені – провідному центрі її виробництва.
Сучасна китайська порцеляна здебільшого проста за формою, хоча трапляються й майстерно виконані та складні за технікою вироби, наприклад, вази у формі ажурних ієрогліфів.
Порцелянові статуетки
Це особливий підвид керамічних виробів. Вони додають шарму та вишуканості інтер’єру, створюючи атмосферу розкоші.
Найціннішими для колекціонерів зазвичай є статуетки від відомих мануфактур , серед яких:
Llandro (Іспанія) – це про витончені фігурки, що вирізняються ніжними деталями та пастельними кольорами.
Meissen (Німеччина) – одна з найстаріших порцелянових фабрик, що виготовляє порцеляну, відому як «майсенська».
Royal Doulton (Англія) – класичні статуетки.
Goebel (Німеччина)
ЗХК Полонне (Україна) – радянські порцелянові статуетки, що набирають популярність серед колекціонерів.
Майсенська порцеляна, як і вироби інших відомих мануфактур, часто зростає в ціні, тому купити антикварну порцеляну – це певна інвестиція.
Як доглядати за порцеляною ручної роботи?
Антикварна порцеляна, як і будь-який витвір мистецтва, потребує особливого догляду. Аби ваші колекційні тарілки чи порцелянові статуетки якомога довше радували вас своїм зовнішнім виглядом, варто дотримуватися кількох правил, з якими краще ознайомитися перед тим, як купити антикварну порцеляну. Для миття порцелянових виробів треба обирати миючі засоби без абразиву. Губки можна використовувати виключно м’які, а мити посуд – тільки теплою водою. Для сушки використовуйте м’які рушники.
Отже, антикварна порцеляна це не просто декор чи елітний посуд. Це річ з історією та цінністю. Старовинний фарфор зберігає у собі історію: від етапу створення – він пам’ятає руки кераміста, що створив його, пам’ятає тих, хто кілька століть тому користувався ним за обідом чи бенкетом. Купити антикварну порцеляну чи порцелянові статуетки означає не просто подарувати нове життя старій речі, це дещо більше – це зберігання історії, це віддати належне витонченому смаку та майстерності попередніх власників та творця.
