Антикварні статуетки з Франції: як оцінити справжність
Історія бронзової пластики
Франція XIX століття подарувала світові нове переосмислення поняття скульптури, як такої. У вигляді невеликих бронзових статуеток майстри знаходили дедалі більший потенціал, як нового засобу художнього вираження. Автори багатьох декоративних творів XVIII століття надихалися естетикою, пластикою давньогрецьких та римських скульптур, знайдених під час археологічних розкопок. Погляд творців дедалі більше звертався у бік античності. Людям хотілося мати сувеніри старовини. Тому відкриваються ливарні заводи, які виробляють зменшені копії оригінальних творів стародавнього світу. Цей період визначив історію бронзової скульптури, подарувавши її людям у великих масштабах, цьому сприяв технологічний прогрес та стрімкий розвиток промисловості. Зокрема важливою подією того століття був доступ до механічного лиття, саме з цього початку масового виробництва починають своє життя, твори інтер’єрної пластики, у майбутньому відомі антикварні скульптури та бронзові статуетки.
Технологічні досягнення дозволяли виливати копії в різних розмірах, а значить і догодити ширшому прошарку населення. Поширювалися такі роботи, через фабричні магазини, випускаючись невеликими партіями.
Мабуть, найвідомішим у світі та найкращим у Європі промисловим ливарним підприємством 19 століття була фабрика Фердинанда Барбедьєна, проте її історія почалася з іншої людини.
Ашіль Колла – французький винахідник, інженер, який показав себе спочатку на покращенні справи гравіювання та механізмів ткацького верстата. У 37 році XVIII століття він оформляє 15-річний патент на винахід “верстат зменшення статуй” (“machine a reducire”). А представлена в 1837 році на виставці в Парижі зменшена скульптура Венери Мілоської, вирішила наперед подальшу долю великого винахідника. У 1838 році Ашіль Колла і Фердинанд Барбедьєн уклали партнерський договір.
Варто помітити наскільки насправді винахід Колла справив фурор. Нова техніка, що працює за принципом пантографа, але у зовсім іншій сфері. Дивовижний так само підхід градацій величин з якими міг працювати винахід, їхній зміст був у відповідних співвідношеннях відносно якомога більшої кількості різноманітного інтер’єру. Лиття великих розмірів було передбачено для високопоставлених, впливових людей, які мають свій особистий величезний особняк, де міг би поміститися такий виріб;
Середнє лиття: розмір скульптури щодо масштабів місць частого обіцяного відвідування;
Малі форми: більшою мірою, камерна пластика універсально підійде і вище описаним приміщення, проте метою камерної скульптури було захопити коло небагатих людей, кімнати яких фізично не підходили для декорування великими або навіть середніми скульптурами.
Оскільки Фердинанд Барбедьєн вважався у французького імператора Наполеона III бронзовиком при дворі, Барбедьєну було дозволено займатися копією, найцінніших скульптур музеїв Франції, що з часом розширювало асортимент доступної пластики.
До кінця історії Барбедьєна, фірма розширилася й стала невпізнанною, займаючись, не тільки скульптурами з яких все почалося, а й інтер’єрною бронзою більш побутового характеру, меблями, канделябрами, настільними лампами з рисами Ар нуво. Тепер крім ливарної фабрики, фірмою містилися: мармурова, золотильна та емальєрна майстерні. Пізніше з Барбедьєном працювали майстри-червонодеревники. Бронзові статуетки плавно вписувалися в меблі
Наприкінці 20 року XIX століття, роботи над верстатом зі зменшення скульптур, почалися і в Англії, паралельно, над цим же винаходом працювали в Америці.
Подібним вищеописаному так само займалися Італійці, правда у них не було промислового виробництва, воно повсюдно базувалося в маленьких приватних майстернях. Здебільшого вони займалися тією ж інтер’єрною пластикою з тими самими мотивами як і у Франції: копії “археологічних” знахідок, скульптури відродження, загальний погляд звернений у бік античної класики.
Автори та їх твори
Велика кількість відомої на сьогодні антикварної скульптури являє собою не стільки оригінальні авторські роботи, скільки звичайні копії, що робилися тиражами на ливарних фабриках. Але це не робить їх менш цінними. Оскільки була присутня так само і велика кількість майстрів, які гналися за модою декоративної пластики, починаючи займатися бронзовим литтям, потрапляючи на фабрики та стаючи частиною історії фірми, або навпаки збагатити історію фабрики своєю співпрацею. До відомих французьких авторів скульптори, чиї роботи пізніше копіювалися, можна сміливо віднести Антуана Куазевокса. Він був придворним скульптором Людовіка XIV, його роботи у стилі бароко робилися спеціально для Лувру, Версаля та багатьох інших французьких палаців, зокрема резиденцій короля. Скульптури Куазевокса відливались у бронзі на фабриці Барбедьєна в XIX столітті, зберігаючи при цьому вишукано-граціозну особливість виконання.
Жан-Батіст Карпо – відомий представник скульптури у періоди “стилю Наполеона III”. Автор відомого фонтана “чотири сторони світу”, а також інтер’єрних скульптур малих форм: бюстів, алегорій та інших композицій. Роботи менших об’ємів творив більше у мармурі, вписуючи у свої твори натуралізм та експресію, з характерними рисами бароко.
Іполит Франсуа Моро – скульптор XIX століття, відомий фігурками жінок та дітей, виконаних у пасторальних мотивах, а також мисливськими сценами. Творив свої твори з мармуру та бронзи. А колекційна цінність статуеток авторства Моро, на сьогодні достатньо висока.
Надзвичайний талант роботи з мармуром він виявляє у роботі “Hébé”, вирізаючи з каменю богиню юності, і передаючи її шкіру як живу
Луї Огюст Моро, ще один яскравий представник кабінетної скульптури XIX століття, автор жанрової, алегоричної пластики, із передчуттям стилю модерну. Бронзові статуетки Огюста Моро регулярно виставлялися у Паризькому салоні.
А також Жан-Батіст Пігаль, Мішель Ангьє, Франсуа Жірардон, Жан-Антуан Гудон – художники які являють собою майстрів, що вклали величезну працю, відкрили геніальний талант у цьому напрямі мистецтва.
Французький вінтаж малих форм, як правило, дуже натхненний інтер’єрною пластикою XIX століття. Пропонуючи множину копій на антикварні скульптури, найчастіше саме вище перерахованих авторів.
Бронзові статуетки. Їх справжність та збереження
Атрибуція скульптур містить у собі спробу зрозуміти в якому році була зроблена статуетка, хто її автор, у якому стилі він працював.
У разі відсутності документів обраного вами виробу, чи то антикварні бронзові статуетки, чи пізній французький вінтаж, для визначення цінності, слід звернутися до експерта, який, провівши аналіз, зробить наступні висновки, та розповість про особливості догляду за бронзою. Особисті аналізи проведені внаслідок виниклого інтересу, являють собою дуже спрощені варіанти оцінки антикваріату, що відбуваються у сертифікованого експерта. Розглянемо незвичайні підходи до вивчення:
Подряпина – являє собою тест визначення використаного матеріалу для лиття скульптури. Через появу величезного ринку вилитих із бронзи мініатюр, з метою економії багато хто вигадував нові сплави, схожі на бронзу. Такою імітацією був регулус, який вироблявся із сурми та олова, його зовнішні характеристики майже не відрізняються від дорогого сплаву олова та міді (бронзи). Проте подряпавши маленьку непомітну ділянку на скульптурі, очам відкриється таке: жовтуватий відтінок подряпаної поверхні, під пігментацією і патиною, говорить про бронзу, тоді як білий колір відноситься до регулуса.
Тест на звук. справжня бронза, після легенького удару по ній видає дзвінкий звук, продовжуючи реверберувати недовгий час. Штучна бронза навпроти, має глухість і не буде дзвеніти.
Вага. Мідь – досить важкий метал. Тому, купуючи бронзову скульптуру, зверніть увагу на її вагу, ніколи не виключаємо ймовірність, можливих замінників дорогоцінного сплаву.
Свого часу такою славою користувався шпиатр – будучи дешевшим замінником чистої бронзи, користувачами відзначалися навіть деякі переваги.
Слід запам’ятати, вірогідні візуальні відмінності: скульптура зі шпиатра може виглядати набагато більш деталізованою і незграбнішою (проте не завжди), але основною відмінною рисою є вага. Шпіатр набагато легший, свого оригінального брата.
Для атрибуції скульптури, зокрема коли йдеться про встановлення авторства, слід шукати гравіювання, підписи або тавро. Наприклад, усі роботи масштабного випуску фабрикиБарбедьєна після 1850 року мали особисте патентне тавро круглої форми, що містить ім’я винахідника даного верстата Ашиль Колла та його профільне зображення, з написом “REDUCTION MECANIQUE“. Таке тавро говорить про належність виробу до фабрики Барбедьєна, а значить встановлює авторство (якщо це була копія, поряд зі знаком гравіювали ім’я автора), дає гарантії якості, можна легше встановити роки лиття цього твору.
Всі роботи, що належать експозиції в Салоні, як правило, мали свою табличку, на якій розташовувалася інформація про автора, його ім’я та назву твору, що виставлявся. Тому, зустрічаючи бронзову скульптурку, з наявною табличкою, цілком можна припустити, що вона колись була частиною експозиції.
Варто віддати належне чудовій історії антикварної скульптури, вони залишили незабутню спадщину в плані естетики та почуття стилю, а також подарували знання техніки лиття та особливих технологій воскових форм, механічного лиття, всім цим художники скульптора користуються і досі. Подібні багато значущі твори завжди цінуються не тільки в колі людей, які в цьому розуміються, а й просто мають почуття витонченого стилю.
