Китайська порцеляна — витонченість, яку неможливо підробити
Що таке порцеляна?
Порцеляна – керамічний матеріал, який виготовляється шляхом нагрівання глини в печі за високих температур (1200-1400С). Такий високий рівень температури у поєднаннні з якісними матеріалами утворює міцну, напівпрозору та склоподібну кераміку. Керамічні вироби бувають найрізноманітніші: посуд для їжі, напоїв, вази, промислові, технічні елементи.
Каолін є основним інгредієнтом, а також у суміш додають польовий шпат, скло, кварц, петунт або алебастр. Порцеляну ручної роботи можна виготовляти на гончарному крузі або заливати у форми з подальшим випалювання у печі, щоб закріпити форму. Для декорування використовують глазурі та фарби.
Фарфор – матеріал з ретельно відібраної порцелянової глини чи гончарного каменю за допомогою дозування, формування, сушіння та випалу. Порівняно з керамікою старовинний фарфор має твердішу текстуру, прозорішу структуру та ніжніший блиск. Тому він поступово витісняє кераміку.
Походження матеріалу
Англійською фарфор – “china”, оскільки вперше він був виготовлений саме у Китаї.
Вперше китайський фарфор зʼявився ще за часів династії Шан. Проте це був трохи інший матеріал. Техніка виготовлення «дозріла» лише за династії Тан. За правління Сун зʼявилося безліч відомих печей: Цзюнь, Ге, Гуань, Ру, Дін – «Пʼять великих печей».
Цзіндечжень – столиця виробництва синьо-білої порцеляни ручної роботи за часів династії Юань. Пізніше ця китайська порцеляна стане зразком для керамічних виробів.
Династія Мін успадкувала та розвинула традиції династії Сун.
Класична та витончена порцеляна династії Цін вражає своєю ніжністю та розкішністю.
Звичайна триколірна китайська порцеляна та пʼятиколірна порцеляна періоду Кансі, порошково легована кольорова порцеляна періоду Цяньлун – вишукані керамічні вироби, відомі закордоном.
Найвідомішими провінціями виробництва порцеляни були:
Цзянсі;
Хунань;
Фуцзянь;
Гуандун;
Хебей;
Шаньдун.
Чотири великі порцеляни
Існують основні 4 види порцеляни:
синьо-біла;
синьо-біла китайська порцеляна з рисовим візерунком;
порошково легована кольорова порцеляна;
кольорова глазурована порцеляна.
Ще існує статуетна порцеляна, порцеляна з яєчної шкаралупи та пʼятикольорова порцеляна.
Протягом тривалого часу китайські майстри намагалися досягти білизни та прозорості.
З часів династії Хань та Тан китайська порцеляна експортується по всьому світу. Вона сприяє економічному, культурному обміну між Китаєм та зовнішнім світом, глибоко впливає на традиційну культуру.
Декорування
Фарби та глазурі еволюціонували протягом століть. Палітра «уцай» (тобто «пʼятиколірна») використовувалася в період Ваньлі (1573-1619) і стала основою для палітри famille verte, яка стала поширеною в період Кансі (1662-1722). Ця палітра складалася з зеленого, синього, червоного, жовтого та чорного кольорів.
Палітра “familie rose” була започаткована в 1720-х роках і вирізнялася яскравим рожевим кольором. Рожевий колір був отриманий шляхом додавання невеликої кількості золота до червоного пігменту.
У 18 столітті було запроваджено багато технік, були введені такі глазурі, як мідно-червона та фламбе.
Характерною рисою синьо-білої порцеляни 15 століття був ефект «нагромадження»: кобальтово-блакитний колір під глазурʼю концентрувався у певних ділянках, просочувався крізь глазур та перетворювався на синьо-чорний колір. Згодом китайські майстри опанували техніку випалювання синьо-білих виробів, щоб досягти більш рівномірного кобальтово-синього відтінку.
Підглазурний червоний розпис був складнішим за синій, адже оксид міді, який використовували як барвник, було важче контролювати. Випал лишав червоно-сірі ділянки.
Першим імператором династії Мін, яка мала правити Китаєм 300 років, був Чжу Юаньчжан. Він був рішуче налаштований відновити панування китайського стилю при дворі. Синьо-білий фарфор виготовлявся за дизайном, що відповідав китайському смаку. Правитель кілька разів забороняв зовнішню торгівлю. Імпорт кобальту був порушений, виробництво синьо-білої порцеляни впало. Протягом короткого часу наприкінці 14 століття більшість виробів оздоблювали підглазурним червоним розписом.
Атрибуція
Гончарі копіювали китайську кераміку сотні років, у тому числі задля наживи. Сьогодні купити китайську порцеляну можна по всьому світу у авторитетних аукціонних домах, антикварних салонах та на спеціалізованих інтернет-сайтах.
Антикварна китайська порцеляна вражає розмаїттям форм: колекційні тарілки, китайські вази, порцелянові статуетка – та розписів. Довгий час секрет виробництва твердого фарфору був відомий лише у Китаї. Тож порцелянові вироби вважалися дуже екзотичними та цінними на Заході: їх експортували до Європи індійські, арабські торговці, пізніше – голландці, англійці. Зі збільшенням попиту на керамічні вироби, китайські сервізи, вази, статуетки почали використовувати для оздоблення будинків та навіть палаців.
Найдавнішим знайденим на сьогодні синьо-білим посудом є храмові вази 1351 року. Вони демонструють майстерність, що свідчить про те, що техніка підглазурного розпису була добре розвинена на той час, ймовірно, виникла у другій чверті 14 століття.
Кобальтовий синій колір імпортували з Ірану, ймовірно, у формі тіста. Його розмелювали на пігмент, який наносили на твердий порцеляновий посуд. Потім виріб глазурували і випалювали.
Європа, Японія та Південно-Східна Азія були важливими експортними ринками. Посудини мали багато смуг декору: розписані китайськими мотивами – драконами, хвилями, квітковими сувоями. Купити китайську порцеляну хотіли в усьому світі.
Гончарі Цзіндечженя також виготовляли вироби, аби задовільнити потреби близькосхідного ринку. Великий посуд був щільно прикрашений геометричними візерунками, натхненними ісламськими металообробними роботами чи архітектурним декором.
Надглазурні емалі – емалевий декор на поверхні глазурі, яка вже була випалена. Після розпису виріб зазвичай випалювали вдруге, але вже за нижчої температури. Це було нововведення династії Цзінь: утилітарні вироби.
За імператорів династій Мін (1368-1644) та Цін (1644-1911) різні техніки надглазурного емалювання досягли свого апогею у виробничому центрі в Цзіндечжені.
Найбільш дорога техніка – доукай, відома контрастними кольорами. Кобальт використовувався під глазурʼю для фарбування контурів та ділянок блакитного кольору. Потім виріб глазурували, обпалювали за високої температури. Для заповнення візерунка наносили кольори поверх глазурі, з подальшим обпалюванням за нижчої температури.
Спосіб вирізання, обробки та глазурування основи посудини змінювався від однієї династії до іншої. Це може стати помічним при датування та атрибуції.
Форма кераміки також еволюціонувала з часом. Наприклад, династія Сун була натхненною природою.
Якщо китайська ваза або чашка виглядають непропорційними – це може свідчити про оброблення горловини.
Клейма правління вказують на династію та імператора, для якого було виготовте керамічний виріб. Але клейма часто копіювали, тому вони не завжди свідчать про справжній вік.
Щоб оцінити стан кераміки, визначіть рік виготовлення та чи є вона імператорської якості. На неімператорській порцеляновій посудині 17 століття можуть бути сліди піску на дні чи пилу з печі, чи дефект випалу.
Символіка
Протягом століть китайська порцеляна була своєрідним полотном для складної мови символів, що говорили про культурні цінності, вірування. Таким чином предмети повсякденного вжитку перетворювалися на носіїв культурної мудрості, талісмани удачі.
Розуміння символів не лише впливає на ціну виробу, але й допомагає краще зрозуміти китайську культуру перед тим, як купити китайську порцеляну.
Вісім сприятливих символів (бацзісян) – одна з найважливіших груп мотивів у китайському оздобленні порцеляни. Вони зʼявилися під впливом тибетського буддизму за часів династії Юань (1271-1368) та трансформували китайське декоративне мистецтво. Колесо Дхарми зазвичай виступає центральним мотивом, вісім спиць якого уособлюють Восьмикласовий шлях буддизму. Поряд – мушля – поширення буддійських вчень. Прапор Перемоги та Парасолька часто зʼявляються як парні мотиви і символізують тріумф над невіглаством, захист від шкідливих сил. Квітка лотоса – метафора духовного пробудження. Ваза зі скарбами, яку часто малювали переповненою коштовностями та священними предметами, уособлює невичерпну природу духовного багатства. Пара Риб – гармонія, а Нескінченний Вузол – взаємоповʼязана природа всіх явищ.
Вісім скарбів (Бабао) – унікальне китайське тлумачення процвітання та удачі. В основі – Палаюча Перлина, часто зображується як сфера, що світиться чи горить, символізує як матеріальне, так і духовне просвітлення. Подвійні ромби (фаншен) та камʼяний дзвін – гармонія. Матеріальний добробут знаходить своє вираження через подвійні монети та золоті й срібні злитки. Пара рогів носорога та корал додають природні елементи до цієї колекції, що символізують удачу, довголіття. Скіпетр Жуйі – символ влади, авторитету. Коли всі вісім скарбів зʼявляються разом, вони створюють потужну візуальну мову успіху, самореалізації.
Тварини та міфічні істоти. Антикварна китайська порцеляна часто містить зображення реальних та міфічних істот. Найчастіше трапляються малюнки драконів (лонг) – верховний символ імператорської влади, божественного правління. На імператорському старовинному фарфорі пʼятикігтий дракон зʼявляється в незліченних варіаціях, часто він ганяється за палаючою перлиною крізь хмари або хвилі. Фенікс – небесний супутник дракона, втілює жіночу владу та чесноти. Разом вони – втілення символу ідеального шлюбу (інь та ян ). Кажан – щастя, а журавель та олень – довголіття й успіх. Лев – охоронець, а цілін, що поєднує риси різних тварин, зʼявляється лише в мирні часи, за мудрого правління.
Рослини та квіти. На чолі цього «саду» – півонія – «цариця квітів», неофіційна національна квітка Китаю. Вона символізує багатство та честь, вишуканість. Лотос втілює буддистську концепцію подолання мирських турбот для досягнення просвітлення. Бамбук, сосна та квітка сливи разом символізують стійкість та наполегливість. Поєднання сили та гнучкості бамбука говорить про ідеальний характер, вічнозелена сосна уособлює непохитні принципи. Хризантема – стійкість та цілісність. Персик асоціюється з безсмертям через звʼязок з богинею Сі Ван Му і привносить власний набір сприятливих асоціацій у декор порцеляни.
Космічні символи. Ієрогліф Шоу символізує довголіття, трапляється у незліченних варіаціях: від суворого шрифту печатки до складних декоративних форм, де символ стає рамкою для інших сприятливих мотивів. Він відображає вічне бажання людства про довге та повноцінне життя. Ієрогліф Фу для щастя, символ Сі «подвійне щастя» привносять власну сприятливу енергію в декор порцеляни. Символ тайцзи, відомий на Заході як інь-ян, мабуть, є найскладнішою філософською концепцією в китайському декоративно-прикладному мистецтві.
Багатий символічний словник китайської порцеляни перетворює функціональні предмети на джерела культурних кодів та пізнання людських прагнень. Складна система символів демонструє дивовижний спосіб перетворення звичайних речей на носіїв сенсу.
Антикварна китайська порцеляна цінується за своє культурне значення, за здатність промовляти крізь часи, ділитися давньою мудрістю з новими поколіннями.
Купити китайську порцеляну – означає не просто придбати вазу чи сервіз, а доторкнутися до багатовікової традиції, де кожен візерунок та кожна деталь – носії історії та культури.
