Старовинні комоди, антикварні столи та вінтажні крісла: як обрати меблі XVIII століття для стильного інтер’єру
Багато країн Європи XVIII століття ознаменують цей період особливим підйомом декоративного мистецтва, зокрема меблевого. Аристократія Франції насолоджується романтикою панівного стилю рококо, незабаром його замінить суворий класицизм. Причиною цього стають соціальні зміни на політичному полігоні. Працьовиті майстри Англії у своїй ремісничій справі створюють іменні витончені рококо Чіппендейла, червоне дерево знаходить друге життя в меблях стилю Хепплуайт, народжується більш жіночний Шератон. Ці напрямки чудово відобразили елегантність Британії в меблевому мистецтві, показавши з найкращого боку свої витвори: витонченість у змішанні зі стриманістю смаку.
Меблі 18 століття(стилі, напрямки, особливості)
Спочатку визначимо найбільші центри розвитку меблевого мистецтва, де це ремесло перетворюється на апофеоз творчих дерев’яних творів:
Франція. Вже наприкінці епохи бароко французька меблева справа відбирає лідерство у італійських майстрів і досягає свого неймовірного рівня у XVIII столітті. Столиця мистецтва – Париж, стає центром для майстрів, бажаючих покращити свої навички, реалізувати кар’єру художника, мебляра. Так воно відбувається, що найвідоміші меблярі працюють саме в Парижі, а потім їх імена прогримлять на весь світ. Андре-Шарль Буль, Жан-Франсуа Ебен, Жорж Жакоб, якщо ви цікавитеся класичними антикварними меблями, вам точно відомі дані представники високого рівня майстерності. Завдяки багатьом чинникам, ця епоха (Людовіка XV та Людовіка XVI) займе вершину елегантності та витонченості в меблях.
Англія. Рококо меблі Англії (XVIII століття) виділяються серед інших своєю витонченою простотою. Такі меблі 18 століття швидше за все досить легко впізнати в порівнянні з французькими або італійськими, проте вони так само були високої якості, мали велику кількість функціональностей. Чудернацькі форми французького рококо, швидко відокремлюють від себе англійські твори, тільки посудіть, адже майстри того періоду відкривають для себе в рококо гармонію та помірність, але зберігають витончену романтику. Тут працюють звичайно видатні художники: Томас Чіппендейл, Томас Шератон, Джордж Хепплуайт.
Італія. Меблі Італії (XVIII століття) повною мірою рясніють пізнім бароко. А цей вид досить відомий своєю монументальністю. Різьблення та позолота хльощать з кожних можливих елементів, порожнім не залишається нічого.
Монументальність предметів інтер’єру з епохи бароко давала досить сильні відлуння архітектури: масивні шафи, буфети та ліжка прикрашалися колонами, картушами, гербами, міфологічними фігурами. Якщо знову ж таки порівнювати з логічним, просто чуттєвим французьким бароко – багато італійських виробів стають концентрацією емоцій, крім того, вони набувають ноти ексцентричності.
Середина XVIII століття знаменується потуранням моді, в Італію з Франції просочується рококо, проте місцеві майстри так само його видозмінюють, представляючи в новій національній інтерпретації, а саме декоративній, мальовничій. Венеція, мабуть, стає центральним місцем такої вдалої видозміни, показуючи симбіоз різних культур. Майстри Венеції діють так: часто доповнюють або зовсім замінюють різьблення в дерев’яній меблі декоративним, мальовничим розписом.
Сьогодні антикварні меблі 18 століття міцно тримають за собою статус предметів захоплення та колекціонування, що більш, ніж заслужено. Адже історичні меблі – предмет цінності, що представляє в сучасному світі XXI століття, окрім культурної, історичної, художньої ще й інвестиційну цінність. Автентичні вироби часто представлені у найкращих експозиціях різних музеїв. Приватні колекції теж надають свої екземпляри меблі в класичному стилі до візуальної насолоди. Різні аукціони престижного рівня Sotheby’s та Christie’s і т.д. допоможуть сильно розширити кругозір, а багатий нагляд стане корисним другом у разі бажання самостійно оформити інтер’єр вінтажем.
І все-таки старовинні комодиXVIII століття застали особливий час блиску дерев’яного ремесла, пишності дворів головних покровителів. Бурхливий розвиток різних сторін соціального ладу Європи тих часів, так само звертає увагу, адже в якийсь момент торгівля починає сприяти формуванню попиту на вишукану, тонку роботу, індивідуально виконані на замовлення меблі. Таким чином, предмети стають показниками статусу, а не просто речами.
Старовинні меблі тих періодів виготовлялися з відібраних порід дерева, які до того ж, найчастіше були дуже дорогі або рідкісні, наприклад: (махагоні), червоне дерево, палісандр, горіх. Частою практикою багато де користувався процес облицювання, а точніше шпонування – методика обклеювання зовнішньої сторони меблів тонким шаром дорогоцінної деревини, що дозволяло, як масив, використовувати більш дешевий матеріал.
Старовині комоди
Старовинні комоди беруть початок своєї історії з скринь або середньовічних армуарів. Однак останні були дуже невдалими, великими, занадто важкими. XVIII століття ж розкриває цей меблевий виріб зовсім по новому, старовинні комоди тепер набувають небувалу популярність і стають майже колекційними антикварними предметами, їх бажає отримати кожен другий. Саме такий ажіотаж нині у музейних кімнатах палаців виглядає, як склад дивовижної краси, комодів.
Однак, якщо говорити про конкретне значення терміна, слово «комод» (commode) походить від французької мови і в перекладі означає «зручний», чітко відображаючи його найголовнішу перевагу і сатирично висміюючи старовинні незручні скрині. Форми, види комодів, стилі прикрас, все це змінюється, еволюціонує від простого геометричного прямокутника до витончених, таких же ніжних, як рококо вигинів називаючись bombe і навпаки повернення строгих ліній, стриманого декорування класицизму, всьому вдається привнести щось нове.
Раціональність англійського стилю щодо “зручного” предмета меблів не зіпсувала його, а вдихнула друге життя, або скоріше по суті змусила поглянути на нього по-новому. Популярністю звичайно користувалися куди більш спрощені варіанти увігнутих або вигнутих фасадів, які звуться: “serpentine”, “bow front”, а також високі комоди, названі: “chest-on-stand” “tallboy”. Тут статус з’являвся насамперед лаконічною простотою, прямішими лініями. Акуратна елегантність та обов’язкова стриманість відіграє велику роль в історії англійських меблів.
Антикварні столи
Стіл, як функціональні меблі, існували ще задовго до XVIII століття, проте антикварні столи періоду рококо – робоча поверхня, яка розкриває свій функціонал, а разом з цим покращується і зовнішнє оздоблення. Багато епох приносять із собою переосмислення старих речей, зміну їхнього минулого призначення на нове. Стиль рококо – швидше розширює межі використання старовинних столів, консолей. Тепер антикварні столи цілком можна назвати предметом вираження жанру: цей виріб використовувався як для написання, таємного зберігання листів – секретери, обідні для прийому їжі, азартні ігри проводяться на ломберних столах тощо. Роль такого предмета в інтер’єрі, навіть сучасному – багатогранна, цікава та незвичайна. Видів багато, і кожен з них має свої унікальні особливості, щось створено за останнім писком моди, щось із природної потреби. Оригінальна незвичайність французьких столів типу бюро, секретер – наявність досить складних, дорогоцінних механізмів, велика кількість потайних осередків, безліч висувних поверхонь, приховані ящики для любовних листів. Все це сьогодні – інженерний шедевр, який на щастя дожив до наших днів, такі складні технологічні структури – цінний документ винахідливості минулих століть. Традиційні столи Англії виконані за всіма законами інтелігентності, раціональності: суворо продумані фасади, висока якість меблів. Лаконічні столи виконувалися з дуже дорогого масиву, як правило, деревиною в таких виробах виступало червоне дерево, іноді горіх. Перевантаження декором – це не про англійські меблі, вони витончені у своїй простоті і силуеті.
Антикварні крісла
Предмети меблів для сидіння XVIII століття – досить великий прорив у бік комфорту, такий рух вказує на зміну відносин до тіла людини, її потреб. Досить важлива зміна світогляду, де 17 століття тримає сенс стільця у символі влади, а епоха рококо раптово звертає увагу на комфорт, антикварні крісла тепер – особистий простір кожного. Дорога оббивка з французьких мануфактур, найчастіше перевага надається дорогим тканинам, ще частіше гобеленам. Лінії, форми – тепер набагато м’якше колишніх, а вивчення анатомії відіграє не останню роль у створенні основного каркаса. XVII століття Франції віддасть перевагу в меблях для сидіння – глибокому м’якому крісло типу “Бержер”, популярне за рахунок своєї зручності не позбавленого вишукування, ноти багатства.
Включення антикварних меблів до інтер’єру
Вибрати меблі до сучасного інтер’єру, тим більше антикварні – справа досить делікатна, що вимагає концентрації вашої уваги на своїх бажаннях. Не всі правила допоможуть вам повністю правильно облаштувати приміщення. Інтер’єр у класичному стилі – поняття в характері смаку, почуття стилю та головне – розуміння контексту, спостереження за доречністю. Звичайно ж це не означає, що варто кидати вивчати основи дизайну, це швидше за те, що має більш вагому перевагу. Антикваріат для дому непростий елемент обстановки, такі речі як носії цілої епохи слід використовувати локально, дотримуючись золотих методів – акцентів. Подібні вироби не повинні розчинятися в середовищі, вони створювалися не для цього, проте цілком можуть взяти на себе роль перших меблів, навколо стилістики яких будуватиметься подальший інтер’єр. Змусьте меблі зазвучати у вашому просторі, ретельно продумайте кожен свій крок, перевірте ще раз кольорову палітру. Зрештою переконайтеся, що антикварні меблі є неповторним предметом інтер’єру, атмосферу якого неможливо земітувати.
