Ви можете відвідати нас за адресою:

м. Київ, Україна
Виставкова зала 200м² — Подільський район, вул. Костянтинівська 75
Вт-Суб: 11:00-19:00,
Нед., Пн. – вихідні

м. Чернівці, Україна
Склад 400м² — вул. Коростишевська 8
Пн-Нд: 10:00-20:00

Castillon-du-Gard, France
Склад 500м² — Chateau «Les Croisées»
Пн-Нд: 10:00-20:00

*Візит експозиції виключно за попередньою домовленістю.

Телефони (по Україні):

+38 (066) 067-76-41
(Vodafone)

+38 (096) 773-99-81
(Київстар)

+38 (068) 093-44-17
(Склад у Чернівцях)

Телефони (по Франції):

+33 (6) 62 10 28 80
+33 (6) 58 13 77 57

Месенджери:

Telegram: Antik_Salon_Manager
Viber: +380660677641
WhatsApp: +380660677641

Shopping Cart

У кошику немає товарів.

Статуетки з бронзи — витончені акценти з характером


Історія бронзової скульптури налічує тисячоліття й охоплює різні культури й цивілізації, які залишили свій слід у мистецтві. Вона є свідченням розвитку людської уяви, технічних навичок і прагнення передати красу у металі. Перші відомі бронзові фігурки ручної роботи датуються приблизно III тисячоліттям до н. е. Від найперших експериментів із бронзою до створення витончених шедеврів цей шлях був сповнений відкриттів. Далі розглянемо, формування бронзового мистецтва в Месопотамії, Єгипті, Греції та інших регіонах світу.

Як бронза стала матеріалом для перших культових і декоративних фігур 

У Месопотамії бронза увійшла у релігійний вжиток як матеріал для культових і декоративних фігур, які встановлювалися в храмах або закладалися у фундаменти. До таких належать литі «фундаментні фігури» царя Ур-Намму з написами щодо будівництва храмів, а також великі мідно-бронзові зображення з храму Нінхурсаг у Телль аль-Убайді. Ці знахідки демонструють використання мідних сплавів у храмовому декорі й в ритуальних практиках доби Ранньодинастичного періоду й пізніше.

В Єгипті бронзові статуетки богів масово виготовляли у пізній період, переважно як приватні дари до храмів, про що свідчать великі комплекси знахідок з Абідоса та «кешет» у Карнаку. Датування більшості таких статуеток припадає на Третій перехідний/Пізній періоди.

У Греції бронза стала провідним матеріалом для статуй богів і вотивів (від лат. votum — обітниця, дар), поряд із композитними хризоелефантинними культовими образами у найбільших святилищах. Збережені оригінали, як-от бронзова «Пірейська Афіна», підтверджують існування надзвичайно якісних бронзових культових статуй у класичну й елліністичну добу

У Римі бронза широко застосовувалася для зображень божеств як у публічних культах, так і в приватній домашній побожності. У домусах статуетки з бронзи ставили в лараріях для щоденної практики родинного культу, що підтверджується музейними предметами та описами домашніх святилищ, а в храмах існували культові статуї та групи, інколи середнього розміру, також відомі за археологічними знахідками.

Від бронзових шедеврів доби Відродження до салонної пластики XIX–XX століть

Історія розвитку бронзової скульптури в Європі від доби Відродження до початку ХХ століття має свої етапи, кожен із яких відзначався особливими стилістичними рисами та новими підходами до форми: 

  1. Ренесанс (XV–XVI ст.) — відродження античних традицій, створення перших великих бронзових шедеврів Донателло («Давид», «Ґаттамелата»), розвиток мініатюрної пластики (Антіко, Riccio, Джамболья).
  2. Бароко (XVII ст.) — динаміка, емоційність і пишність у бронзі, прикладом є Челіні з «Персеєм», роботи майстерні Берніні.
  3. XIX ст. і салонна бронза — масове виробництво завдяки індустрії, поширення невеликих декоративних статуеток, популярність «animalier» (укр. анімалістична скульптура) — Барі, Фрем’є, Мен.
  4. Кінець XIX – початок XX ст. — епоха модернізму, акцент на психологічній глибині й експресії (Роден з «Віком бронзи»), поява абстрактних форм у Бранкузі.

Техніка та художні особливості бронзових статуеток 

Статуетки з бронзи поєднують у собі майстерність лиття й художню виразність. У різні епохи майстри застосовували різні технічні прийоми — від античної «втраченої воскової моделі» до удосконаленого непрямого лиття Ренесансу й серійного виробництва у XIX–XX ст. Художня мова бронзової скульптури варіювалася між стриманою класикою й експресивними сучасними формами, що дозволяє простежити розвиток смаків і стилів у європейському, і загалом світовому мистецтві.

Литво й обробка бронзи

Антикварні бронзові статуетки мають дивовижну історію виробництва. Рання техніка включала лиття із тонких бронзових пластин, які прикріплювали до дерев’яного каркасу цвяхами або заклепками. Цей метод застосовувався на початку, але згодом його замінив більш досконалий спосіб — втрата воску (cire perdue). З розвитком цієї техніки, майстри перейшли до порожнього воскового литва, що дозволяло створювати великі, витончені та просторові фігури. Модель розташовувалась на каркасі з глини або металу, обліплювалась воском, потім покривалась глиною. Після випалювання воску утворювалася порожнина, яку заливали бронзою. Готові частини, як-от голова, руки й ноги, зварювали або з’єднували разом, а шви ретельно підганяли. Ще один аспект — сплав бронзи, який у давнину мав дуже різноманітний склад: крім міді й олова, могли використовуватися свинець, цинк, нікель, аргентум (срібло), залізо чи сурма. Такі варіації впливали на міцність, колір і відтінок бронзи, або навіть на легкість полірування та форму фігури

Маленькі бронзові фігурки часто прикрашалися інкрустаціями з різних матеріалів — слонової кістки, скла, кістки, слонової кістки, срібла, золота чи навіть бурштину. Очі, губи, нігті, волосся могли виділятися іншим металом, що надавало статуеткам дивовижну реалістичну глибину й багатство текстур.

Художні стилі та напрями

Бронзова пластика охоплює надзвичайне розмаїття художніх стилів і напрямів кожна доба знаходила у бронзі свій голос:

  • Ренесансні «малі бронзи» (пізній Ренесанс/Маньеризм, XVI ст.) — камерні статуетки для кабінетів, віртуозне лиття за принципом figura serpentinata
  • Технічні традиції Ренесансу — перехід від прямого до непрямого лиття дав змогу серійно відтворювати моделі та зберігати оригінал
  • Неокласицизм (кінець XVIII — поч. XIX ст.) — античні пропорції, спокійні силуети, міфологічні теми; часто камерні «редукції» великих статуй
  • Анімалізм — реалістичні зоологічні сюжети (леви, олені, коні), увага до анатомії та фактури шерсті
  • «Нова скульптура» у Британії (кін. XIX — поч. ХХ ст.) — змішання натуралізму й символізму
  • Ар-нуво (бл. 1890–1910) — хвилясті лінії, жіночі постаті, флора й фауна
  • Віденська бронза (кінець XIX — 1930-ті) — малі, часто жанрові чи анімалістичні статуетки з багатошаровим «холодним» розписом
  • Ар-деко (1920–30-ті) — стилізовані, подовжені фігури танцівниць, спортсменів, акторок
  • Натуралізм/символізм у модерній скульптурі (кінець XIX — поч. ХХ ст.) — вага/пластична маса, експресія

Як відрізнити справжні антикварні роботи від пізніших копій

Визначити справжність антикварної бронзової статуетки допомагає уважне вивчення кількох ознак. У старих робіт поверхня зазвичай має природну патину й сліди часу, які неможливо повністю відтворити штучно. Ливарні шви та внутрішні порожнини часто виглядають грубувато, тоді як сучасні копії мають занадто чисту й рівну обробку. Важливими є й клейма майстерень, характер підставки та матеріали, що відповідають певній епосі.

Бронзові статуетки в інтер’єрі

Статуетки з бронзи стають вишуканим акцентом у сучасних інтер’єрах, поєднуючи класику та актуальний дизайн. Вони додають простору глибини, створюють атмосферу витонченості й підкреслюють індивідуальність власника. Історично такі твори належали до предметів престижу: бронзові фігурки прикрашали палаци європейських монархів, ритуальні комплекси китайських імператорів та двори африканських правителів Беніну. Тож і сьогодні бронза несе в собі відтінок аристократичної розкоші, гармонійно вписуючись як у мінімалістичні, так і в розкішні інтер’єрні рішення.

Естетична роль та практичне застосування

Бронзові статуетки у інтер’єрі виглядають витончено, вони створюють атмосферу витриманості, додають текстури. Сьогодні антикварні статуетки з бронзи можна не просто споглядати у музеях чи старовинних палацах, а й легко купити у власний дім, перетворивши простір на справжній арт-об’єкт. Мініатюрні бронзові роботи гарно виглядають на кавових столиках, полицях чи камінах, миттєво оживлюючи інтер’єр. Ще цікавіше, коли бронзовий декор переходить у функціональні предмети — шкатулки, рамки, світильники або навіть дзеркала, які поєднують красу і практичність. Поступово бронза вкривається легкою патиною, надаючи речам унікальності й шарму, а сучасні дизайнери, як-от Ґевін Терк, активно експериментують, вплітаючи цей матеріал у меблі чи концептуальні арт-форми.

Інший оригінальний підхід — використовувати бронзові фігурки як підставки чи зупинки для книг, що не лише організовує простір, а й додає естетичного шарму. А піднос або підсвічник із бронзи з вашим декором стає універсальним акцентом — ідеальним для серванту або кавового столика, він поєднує практичність і візуальну витонченість. Особливо цікаво виглядають настінні бронзові елементи — рельєфні фігурки чи барельєфи, які оживлюють плоскі поверхні, надаючи їм об’єму і мистецької виразності, замінюючи класичні картини анімованим тривимірним декором. 

 Окрім інтер’єру, бронзові статуетки чудово підходять для подарунка — вони можуть стати символом, пам’яттю чи проявом індивідуального ставлення.

Догляд та збереження бронзових статуеток

Антикварні бронзові статуетки мають свою особливу «мову часу» і потребують уважного ставлення. На відміну від сучасних декоративних виробів, старовинна бронза реагує на вологість, світло та навіть дотики по-своєму, зберігаючи патину як унікальний слід історії. Саме тому плануючи купити бронзові фігурки, важливо знати тонкощі догляду й збереження: від правильного місця розташування до способів очищення та консервації. 

Типові проблеми збереження бронзи та професійна реставрація

Бронза – один із найстійкіших і найцінніших матеріалів у мистецтві та декоративному оздобленні, проте навіть вона з часом стикається з низкою проблем. Найпоширеніша загроза – так звана «бронзова хвороба», коли через підвищену вологість та солі на поверхні з’являється порошкоподібний зелений наліт. Якщо його не зупинити, корозія поступово роз’їдає метал зсередини. Іншою характерною зміною є патина — тонкий шар окислів, який надає виробам зеленкуватих, коричневих чи чорних відтінків. У багатьох випадках патина вважається цінним історичним і декоративним елементом, але інколи вона утворюється нерівномірно й псує вигляд речі. 

Часто бронзові предмети втрачають поверхневий шар або зазнають механічних пошкоджень – подряпин, стирання чи дрібних вм’ятин. Якщо виріб колись мав фарбоване, емальоване чи позолочене покриття, то з роками воно тріскається, тьмяніє або повністю зникає. Свою роль відіграє і забруднення: пил, жирні відбитки чи сажа накопичуються на металі, роблячи його матовим і «задушеним».

Професійна реставрація бронзи завжди починається з ретельної діагностики: спеціалісти визначають склад сплаву, оцінюють стан поверхні та наявність корозії. Далі проводять очищення – механічне чи хімічне, інколи навіть лазерне, якщо йдеться про музейні пам’ятки. Важливим етапом є стабілізація металу, адже потрібно не лише прибрати пошкодження, а й зупинити процес руйнування. У випадку з декоративними елементами застосовують ретушування – відновлюють позолоту, фарбу чи емаль, намагаючись зробити це максимально непомітно й гармонійно. Завершальний крок – консервація: поверхню покривають мікрокристалічним воском або спеціальним лаком, який захищає бронзу від вологи та пилу, але водночас дозволяє їй «дихати».

Як самостійно продовжити життя бронзі

Щоб продовжити життя бронзі вдома, варто зберігати її у сухому, добре провітрюваному приміщенні, уникаючи різких перепадів температури та вологості. Час від часу поверхню потрібно акуратно протирати м’якою сухою тканиною, а якщо виріб забруднився — помити теплою водою з нейтральним милом і добре висушити. Для додаткового захисту рекомендують раз на рік наносити тонкий шар спеціального мікрокристалічного воску, який створює захисну плівку від пилу та вологи. Головне — не використовувати абразиви, кислоти чи агресивні хімікати, адже вони руйнують патину та поверхню бронзи.

Поділитися цим з друзями: