Столове срібло — коли сервірування перетворюється на мистецтво
Святкові застілля завжди супроводжуються особливим сервіруванням столу. Кожна деталь слугує для створення загальної атмосфери та урочистого настрою. Але існують столові прибори, які навіть буденне використання перетворюють на особливий ритуал. Срібний посуд, з його теплим та м’яким відблиском, має ненав’язливий, проте особливий характер. Столове срібло здатне додати застіллю вишуканості, стати фоном для важливого моменту.
Також антикварне срібло може стати ідеальним подарунком на ювілей чи весілля, поєднуючи розкіш і символіку часу.
Купити столове срібло ви можете у антикварних салонах чи на спеціалізованих сайтах.
Історія
Люди використовують срібло з найдавніших часів, адже здавна вважалося, що цей метал має цілющі властивості. У Стародавньому Єгипті та Вавилоні столове срібло прирівнювали до оберегу.
У Київській Русі, завдяки візантійським впливам, серед знаті були популярними срібні ковші, кубки. На початку 18 століття зʼявляються срібні сервізи.
Срібний посуд був показником добробуту сім’ї, його дарували в придане та передавали у спадок як родинний оберіг.
У Європі вже у 15 столітті аристократи купували ажурні срібні сервізи. У 17 столітті Версальський замок був центром шику в Європі. Французький стиль домінував у всіх питаннях гарного смаку, від обіднього столу до суворого етикету щодо того, як вітатися на елегантній вечірці.
Якби ми вечеряли з Людовиком XIV, ми могли б побачити столи, щедро завішані парчевими тканинами, та золоті й срібні таці, завалені дикою качкою, свіжими трюфелями та картоплею, що тонуть у найкращому бретанському беррі.
З часів римлян використання дорогоцінних металів у посуді було притаманним лише для знаті та дуже заможних людей. Члени королівської родини їли з золотих та срібних тарілок, тоді як простий народ обмежувався сталлю, оловом та деревом. Однак лише після того, як Катерина Медічі прибула з Італії до Франції з набором виделок та ложок із чистого срібла, французькому двору був представлений повний набір срібних столових приборів.
Ложки та ножі використовувалися ще з часів найдавніших Homo sapiens, але виделка стала обов’язковою в кулінарному суспільстві набагато пізніше. Спочатку французи вважали її дуже підозрілою. Можна було проткнути шматок м’яса ножем або набрати суп ложкою, але що могла зробити виделка такого, чого не могли зробити руки? Навіть Людовик XIV відмовлявся користуватися виделкою, а ножі періодично забороняли, щоб уникнути кривавих суперечок між гостями за обідом.
Однак, оскільки манери ставали все вишуканішими, а гості менш схильними до насильства, стало звичнішим тримати руки подалі від посуду та використовувати лише цінні столові прибори для перенесення їжі з тарілки до рота. Французький спосіб тримати ніж у правій руці лезом вниз, а виделку в лівій руці зубцями до тарілки досі вважається «правильним» по всій Європі та відомий як континентальний стиль. Срібні вилки не лише прикрашали сервіз, а й свідчили про вишуканий смак господарів.
До 18 століття срібний посуд та столові прибори використовувалися у всьому світі у вищих верствах суспільства. Його часто створювали з урахуванням смаку жінки. Заможні сім’ї купували дівчинці кілька срібних столових приборів щороку, доки вона не досягала шлюбного віку, і цей набір входив до її приданого. Ініціали нареченої зазвичай гравірували на срібних виробах разом з вишуканими деталями, такими як квіти чи виноградна лоза.
Срібні вилки, виготовлені у XIX столітті, часто мають ручки з флористичними мотивами, характерними для стилю модерн.
Стилі
Залежно від епохи срібні прибори мали різний вигляд, матеріали та призначення. Стиль бароко характеризується пишним оздобленням з вишуканими завитками та неймовірною деталізацією, арт-деко ж навпаки – тяжіє до стриманості та геометричних форм.
Схожий на срібло, проте дешевший, мельхіор також часто можна було побачити у сервіруванні.
Класицизм, що панував впродовж 18 століття, надавав перевагу простим лініям, симетрії та елегантності, мінімальному декору.
Чи це вишуканий ніж із перламутровою ручкою, чи витончена срібна вилка з майстерним різьбленням – кожен антикварний прибор має власне минуле та неповторний характер.
Таврування столових приборів зі срібла
Для колекціонерів-початківців важливо знати про характерні місця таврування антикварних виробів зі срібла та вінтажних наборів, які важливо переглядати перед тим як купити антикварне срібло:
банки, пляшки, вази, відра – зазвичай таврують на корпусі чи дні;
блюда – на блюді (дні) чи полях;
келихи – на корпусі чи дні;
бонбоньєрки – на дні;
братини- старовинні великі посудини для розливу вина – на корпусі;
бураки для ікри, каструлі, кавники, кубки – на корпусі чи кришці;
канці, або роги для вина – на верхній та нижній оправах;
ложки – на ручці чи лаві;
ножі – на живці чи пломбі;
ножиці – на ручках.
Тавро у формі прямокутника із закругленими краями — ознака срібла. Овальна або кругла рамка — може вказувати на інші метали.
У XIX столітті на сріблі часто ставили герб міста, де воно було виготовлене. Вироби могли мати клеймо з ініціалами ювеліра або фабрики, що їх виготовила. Це дозволяє ідентифікувати автора виробу.
Колекціонування
Антикварне столове срібло рідко можна знайти в ідеальному стані.
Найголовніше правило при виборі колекційного срібла – уважний огляд поверхні, оформлення та тавра.
Часом вироби фальшують, переплавляючи їх, змінюючи елементи декору, підробляючи тавро майстра чи заводу.
Окрему увагу потрібно звертати на сам метал. Сучасне срібло матиме яскравий дзеркальний блиск. Старе ж відрізнятиметься особливим блакитним відливом. Для огляду використовуйте лупу: її буде достатньо, аби помітити та розглянути підозрілі фрагменти, грані тавра чи місце ймовірного вплавлення.
Клейма на антикварних виробах зі срібла мають бути чіткими та різкими. Неправильне розташування тавра на виробі також свідчитиме про підробку.
Антикварне срібло з Франції – ручна робота та ідеальний артефакт для колекціонерів і поціновувачів класики.
Проби на сріблі
Оскільки без домішок срібло – мʼякий та ковкий матеріал, його не використовують у чистому вигляді. Срібло плавлять з міддю, аби поліпшити його міцність, неокислюваність та термостійкість. Рідше до складу сплавів входять нікель, алюміній, кадмій та цинк.
Проба на сріблі характеризує відсоткове співвідношення срібла та міді, а також вказує на призначення виробу.
800 проба використовується у виготовленні столового срібла, ручок, зброї, статуеток; у такому сплаві не менш як 80% срібла. Срібні вироби 800-ої проби можуть витримувати великі механічні навантаження. Колекціонери особливо цінують срібні ложки з клеймом 84 проби, адже вони належать до імперської доби.
875 – майже не відрізнити від 800-ої (87,5% срібла, інше – мідь);
916 проба добре підходить для столових приладів та предметів сервірування, що вкриті емаллю;
925, або так зване стерлінгове срібло, призначене для ювелірних виробів;
960 – краща для найтонших виробів – філіграні;
999 – благородне срібло, надто мʼяке, тому використовується лише для покриття інших виробів тонким шаром.
Купити столове срібло — означає не просто придбати витончені прибори, а й зануритися в історію пробірних систем, де кожне клеймо розповідає свою епоху.
Догляд за колекційним сріблом
З часом столове срібло темніє та втрачає блиск, вкривається патиною. З хімічної точки зору, це оксидна плівка бурого або червоного кольору.
Срібло схильне до окислення, особливо в умовах вологості або контакту з сірковмісними речовинами. Це призводить до почорніння, жовтизни або нальоту.
Вироби з низькопробних сплавів (з домішками міді) темніють швидше, тому регулярне очищення — ключ до збереження їхнього вигляду.
Декілька правил догляду за вінтажними наборами:
Срібний посуд повинен зберігатися окремо, у спеціальному футлярі чи мʼякій тканині.
Аби уникнути можливих деформацій, уникайте підвищення температури у кімнаті зберігання.
Антикварне срібло можна мити у теплій воді з використанням соди та подальшим протиранням мʼякою тканиною.
Якщо вироби потемніли дуже сильно, то потрібно застосувати спеціальні засоби для очищення.
Експлуатація срібних приборів має бути дбайливою, аби уникнути подряпин та деформації.
Антикварне срібло — це історія, яка часто передається з покоління в покоління. Нехтування доглядом може призвести до втрати унікальних гравіювань, клейм або декоративних елементів.
Добре збережене антикварне срібло зростає в ціні з роками. Його стан напряму впливає на ринкову вартість.
Хоча в сучасних домогосподарствах стерлінгове покриття або нержавіюча сталь значною мірою замінили чисті срібний посуд, набір «справжнього» срібного столового прибору вважається вершиною вишуканості та має високу ціну. Вираз «народитися зі срібною ложкою в роті» відображає цей зв’язок вишуканого срібного столового прибору з багатством.
Для особливої вечері немає нічого кращого за вечерю зі справжнім сріблом. Більшість людей не знають, що срібло — це метал з антибактеріальними властивостями, який допомагає захистити гостей від харчових отруєнь. Це також елемент, який дуже пластичний і тому легко формується в красиві, скульптурні форми вишуканих столових приборів. Зрештою, срібло — це метал з низькою реакційною здатністю, тому воно не змінить смак їжі, як мідь та олово.
Купити столове срібло — це доторкнутися до витонченості минулих століть, де кожна ложка чи виделка не просто предмет побуту, а витвір мистецтва з тонким гравіюванням, патинованим блиском і шармом, що не підвладний часу.
