Уже кілька тисячоліть меблі як предмет інтер’єру всюди супроводжують нас. Навряд чи знайдеться людина, яку не цікавили б питання, пов’язані з житлом, меблями, красивими і практичними предметами побуту. Незважаючи на те, що нашому поколінню більше до душі меблі нових, сучасних форм, деякі зразки старовини і донині не втратили своєї магічної і привабливої сили, як і раніше, пробуджують фантазію при формуванні інтер’єру житла. Прагнення сучасної людини до краси та вишуканості цілком може знайти своє вираження в минулому. Тож, обираючи меблі, зверніться до історії, можливо, саме там ви знайдете той образ, який допоможе вам віднайти щось близьке і справді унікальне. А поки що ми пропонуємо вам короткий огляд історії меблів та основних етапів еволюції меблевих форм, від давніх часів до сьогодення,
Стародавні віки
Не тільки вцілілі в поодиноких випадках предмети меблів, а й їхні мальовничі зображення та згадки в текстах доводять, що в давнину вже знали всі основні види меблів. Зокрема стілець, стіл і скриню, яка пізніше перетворлася на шафу. У давнину меблі багато прикрашали інкрустацією. Догрецької культури (VI тисячоліття до нашої ери) – Стародавній Єгипет і Месопотамія – знали лавки, триногові табурети, стільці та крісла, різні варіанти столів, кушеток, скринь. Матеріалами (наприклад, для розкішних єгипетських меблів, окутих шляхетними металами та оздоблених фаянсом і склом) слугували різні породи дерева, очерет, пальмове листя, сухожилля, шкіра. Зручними за формою (у нашому сьогоднішньому розумінні), практичними та привабливими меблі стають за часів античності (Стародавні Греція та Рим).
Античні митці були майстрами щодо поєднання простоти, витонченості, реалізму, витонченості ліній та комфорту, саме вони розробили класичні меблеві форми, які послужили зразками для наступних стилів. В античних меблях використовували різні види орнаментів (“меандр” як найхарактерніший), підстави у вигляді звіриних лап і фігур грифонів (крилатих левів). У ці ж століття з’явилися перші зразки складних меблів – стільці та невеликі столи.
Готика
У XII столітті підвищення життєвих запитів дворянства призводить до появи розкішної обстановки для життя. Відбувається зростання міст, розвиваються просторові мистецтва. Це відбивається на піднесенні ремісничої майстерності меблярів, призводить до їхньої конкуренції, виокремлення з цеху теслярів нових спеціалістів – столешників, скринників, шафників. У XIV столітті винаходиться “лісопильний млин”, що дає змогу значно полегшити конструктивні елементи меблів.
Символ меблів середніх віків і готики – скриня – уособлювала коштовність і була символом бюргерського добробуту. У XIV столітті її передню стінку вкривають геральдичні “звірячі” рельєфи, пізніше – ряди стрілчастих аркад, а під кінець, у пізньому середньовіччі, – витончені фронтони, розетки та людські фігури. Поряд з іншими меблями, центральне місце в будинку готичного стилю займало ліжко.
Ренесанс
Якщо попередні стилі органічно розвивалися один з одного, то ренесанс через тисячоліття обрав місцем художньої спадщини античності. Для меблів цього стилю характерні чітка форма, ясна побудова і підвищене використання в оформленні архітектурних елементів. Батьківщиною всіх нових форм художнього вираження стала Італія. Корпусні меблі (скриня, шафа) створюються як архітектурні споруди, при цьому декорується, як правило, майже все. Використовуються різних форм колони, пілястри, рослинні орнаменти (наприклад, дуже популярний мотив – “акант”), герми, купідони, гротески, арабески, плетінки, гірлянди, фістони, левові голови, грифони. Столярна справа досягає в цей період дуже високого рівня. Кольорове рішення меблів ренесансу – стримане. Використовується природний колір і текстура деревини.
На відміну від попередніх періодів до нас дійшло багато предметів меблів епохи Відродження різних шкіл, технік і країн. Під час короткого огляду меблів Ренесансу важливо також зазначити, що велике розмаїття їхніх зразків і напрямів пов’язане з величезною роллю вимогливих замовників, і того, що над створенням кожної моделі трудилися не тільки майстри-ремісники, а й проектувальники – художники, які робили для них ескізи.