Починаючи з XV століття, житлові будинки все більше стали заповнюватися меблями, але вони ще не мали жодних істотних змін порівняно з готичними. Переважали скрині з фасадом, прикрашеним цоколем із пілястрами та карнизом. Поступово з другої половини XV століття меблі починають прикрашати деталями, характерними для архітектури стилю Ренесанс. Батьківщиною стилю Ренесанс була Італія, де сильно розвинулося виробництво меблів. Відомі флорентійські архітектори Бендетто і Джуліано да Майяно, колишні меблярі та різьбярі по дереву, сприяли розквіту меблевого мистецтва. Вони створили нові форми меблів за пропорціями та новий тип прикрас.
Художній принцип узгодженості пропорцій в архітектурі Раннього Ренесансу знайшов своє відображення у створенні предметів обстановки. Велике значення починають надавати профіль меблів. У скринь, які мали форму прямокутного ящика, з’являються точені ніжки, стінки їх стають вигнутими і обробляються різьбленням із позолотою та розписом, застосовується й інтарсія – дерев’яна інкрустація. У розписі меблів беруть участь великі художники.
Найбільш поширеними типами меблів були скриня (касоні) лава-скриня зі спинкою і підлокітниками у вигляді двох ящиків (кассапанка), стільці двох типів – на чотирьох ніжках і на двох різьблених дошках з восьмикутними сидіннями, ліжка – низькі, без балдахіна, з різьбленими стовпчиками по кутах.
У XVI столітті з’являються нові зразки меблів: бюро-конторки, м’які крісла.
В Італії широко проводилися розкопки античних витворів мистецтв. Знахідки античних зразків вплинули характер меблів італійського Високого Ренесансу. Предмети починають прикрашати елементами архітектури: пілястрами, колонами, цілими антаблементами, фризами, карнизами, капітелями, розробленими за шаблонами тонкого малюнка. Велике поширення набули деталі у вигляді левових лап, голів баранів, різних масок, кронштейнів та інших атрибутів античних меблів.
Конструктивні частини речей маскуються декоративними елементами з багатою позолотою, розписом та мозаїкою з різних порід дерева. Для прикраси на фільонках шаф іноді створюють перспективно збудовані архітектурні пейзажі.
У великих містах Італії затверджувалися різні напрями в обробці та характері меблів. У Римі, Сієнні та Болоньї вироблялися меблі з великим декоративним різьбленням. У Ломбардії та Венеції застосовували інкрустацію зі слонової кістки та чорного та світлого дерева з геометричними візерунками, що отримала назву чертозської мозаїки (Чертоза-Павійського – монастиря недалеко від Мілану). У Генуї та Лігурії виробляли шафи-бюро та постачання-креденця з безліччю висувних ящиків та дверцятами, покритими рельєфним різьбленням. Найпоширенішим матеріалом для меблів був горіх.
Нові форми меблів з’явилися в цей час у Голландії. Жвава торгівля Голландії з її колоніями збагатила асортименти матеріалів для виготовлення меблів. Окрім горіха, голландські майстри стали вживати й різні екзотичні породи дерев – чорне палісандрове дерево, амарантове та рожеве бразильське дерево. Художник Шкідник де Брізе випустив спеціальний альбом проектів та ескізів меблів. Від готичних конструкцій майстри перейшли до архітектурних складних композицій із сильно розвиненими карнизами, цоколями, фільонками та крученими колонами.
З’являється новий тип стільця та крісла з ніжками та спинками з кручених круглих стрижнів, з характерними кубиками в місцях з’єднання окремих частин. Спинки та сидіння оббивають шкірою або гобеленом і прикріплюють до дерева цвяхами з великими капелюшками.