Порцеляна Севрської мануфактури в епохи Наполеона.

Стиль ампір

Півтора десятиліття перебування при владі Наполеона Бонапарта (Перший консул – 1799-1804, Імператор – 1804-1814, 1815) залишили помітний слід у мистецтві того часу. Це знайшло своє втілення у появі нового стилю – ампіру (від франц. empire – імперський стиль). Стиль ампір – це завершальний етап і одночасно найвища точка розвитку класицизму. Ампір бере початок з наслідування стильових традицій Римської імперії. Імператор Франції прагнув оточити себе пишнотою і блиском, як це робили римські імператори. Як пам’ять про єгипетський похід Наполеона 1798-1799 рр., тема історії Давнього Єгипту в ампірі поєдналася з римською, військовою та імперською. Імперська розкіш, помпезність і урочистість – найвиразніші риси цього стилю. У декоративно-прикладному мистецтві елементи декору повинні були відповідати імперському стилю і відзначатися розкішшю і пишністю.

Стиль ампір запозичив багато мотивів від різновидів класицизму, проте став більш витонченим. Наприклад, чаші стали ширшими, набули фігурних основ і ручок у вигляді каріатид; вази своєю формою почали нагадувати єгипетські чи етруські, часто з екзотичними прикрасами і великими поверхнями, вигадливо розписаними фарбами.  Можна назвати також мармурові, срібні чи позолочені шкатулки і підсвічники, дзеркала в масивному бронзовому чи позолоченому облямуванні, витончений порцеляновий посуд, вази із дорогих матеріалів, античні статуетки тощо. Порцеляна стала схожою на бронзу чи камінь. Наслідуючи античний посуд, майстри покривали порцеляну синьою фарбою, позолотою, чи розфарбовували на зразок патини (старовини) на бронзі. З’явилися нові фонові кольори: коричневий, черепаховий і чорний.

З 1800 до 1815 р. керівником севрської мануфактури Наполеоном був призначений  Александр Броньяр – відомий хімік і геолог. Він реорганізував виробництво, відмовившись від м’якої порцеляни і перевівши його на виготовлення винятково твердої порцеляни. Крім того, саме А. Броньяр заснував Музей кераміки, який на сьогодні є одним із найбільших у світі.

Основоположниками стилю ампір стали архітектор і декоратор  П.- Ф. Л. Фонтен, дизайнер і декоратор Ш. Персьє, художник-портретист Ж.-Б. Ізабе. Вони надихалися грецькими, римськими, етруськими і єгипетськими артефактами.

Стиль у їхньому виконанні вирізнявся урочистістю і парадністю. Декор був заснований на орнаментах за зразками візерунків Помпеїв, фресок Рафаеля. Голови і фігури, які нагадували камеї, розташовувалися у чотирикутних чи овальних полях, що оторочувалися візерунками із завитків, картушів, рогів достатку і різноманітних символів. Розвиток технологій дозволив створювати величні за розмірами вази Evariste Fragonar, посуд Brachard.

За директорства А. Броньяра розробляються нові суміші, оновлюється кольорова палітра. У цей час створюється багато складних, пишно декорованих виробів, які розходилися по королівських дворах Європи. Відтоді у порцеляні стали широко застосовуватися глухі надглазурні покриття і розписи кобальтом, марганцем і хромом (особливим зеленим кольором). Вони давали щільні непрозорі поверхні, доповнювалися позолотою і бронзовими накладками, які почасти зовсім маскували білизну порцеляни.

В іконографії виробів цього часу звучали теми переможних війн і прославлення Наполеона. Перший консул відвідав Севр у 1802 р. і взяв виробництво під своє покровительство. Історія імперії Наполеона І знайшла своє відображення в портретах видатних політиків і воєначальників та зображеннях історичних подій – у порцеляновій пластиці, у розписах на вазах і предметах посуду.

Репрезентативність, як невід’ємна риса грізного ампіру, надавала розпису більш офіційного і жорсткого характеру, що виявлялося у виробах ваз римського типу чи медальйонах. Спеціально для Наполеона виготовлялися вази величезних розмірів, столові сервізи із зображенням сцен його військових перемог. Вироби щедро покривалися позолотою та прикрашалися упізнаваним єгипетським орнаментом. Наполеон пишався своїми перемогами і тому любив, щоб успіхи були задокументовані не тільки на папері, але й постійно нагадували йому і його оточенню про це.  Так з’являється порцеляновий посуд, де зображено імператора, полководці, замальовки життя у поході. Бездоганної якості керамічні вироби розписувалися найкращими художниками.

Севр традиційно виконував замовлення на декоративні вази, пластини для прикрашення меблів, чудові сервізи для резиденцій чи призначені стати дипломатичними або приватними подарунками.

Cеред найбільш монументальних творінь Севрської мануфактури можна назвати два сервізи з характерними назвами – «Олімпійський» і «Єгипетський», які були подаровані Наполеоном Бонапартом російському імператору Олександру І.

Зокрема, десертний сервіз «Олімпійський» складається з 166 предметів. На підлогових вазонах, вазах для квітів, столових предметах зображено картини античного світу.

Прикметною особливістю цього величного сервізу є пурпурне окантування із золотим рослинним орнаментом. До роботи над сервізом залучалися декоратори, художники по кераміці М.В. Жакото, Ж. Жорже, А.А. Адам, які брали за основу або творіння Рафаеля, Давида, Енгра, або ж надихалися сюжетами єгипетських фресок. Сервіз включає скульптурну композицію «Бахус і Церера в колісниці, запряженій биками», дві вази для фруктів «Три грації», дві колони з фігурами Діани та Аполлона. Крім того, до складу сервізу входять 31 вазочка «на одну квітку», 69 десертних тарілок, чайний сервіз на 12 персон, для сервірування якого передбачався окремий столик. У технології використовувалися надглазурний розпис, позолота, елементи скульптурного моделювання. Основи вазонів були масивними та витриманими в єдиній композиції. Сервіз був подарований Олександру І в 1807 р. у Тільзіті після підписання миру між Францією і Росією. Сьогодні сервіз зберігається у московському Кремлі у музеї «Оружейная Палата». Таким щедрим Наполеон був не дарма: Росія не тільки уклала мир з Францією, але й приєдналася до континентальної блокади Великої Британії, яку здійснювала Франція, прагнучи поставити «володарку морів» на коліна.

Тими ж самими мотивами керувався Наполеон і в 1808 р., коли під час нової зустрічі двох імператорів у Ерфурті подарував Олександру І ще один сервіз – т.зв. «Єгипетський».

Цей сервіз створювався севрськими майстрами протягом 1804-1806 рр. і був обіцяний як подарунок російському цареві ще в Тільзіті. Сервіз відповідно до опису 1808 р. мав 136 предметів, об’єднаних у єдиний ансамбль. Він поділявся на дві частини – десертний сервіз (72 тарілки, 12 компотниць, 4 цукорниці з єгипетськими головами, 2 конфітюрниці, 4 посудини для вина, 4 фруктових кошики 1 4 фігури носіїв фруктів) та набір «кабаре» для сніданку, чаю і кави з 33 предметів. На дні кожного предмета сервізу був напис, який пояснював зображений сюжет. У декорі  тарілок чи інших посудин було використано ієрогліфи, знаки зодіаку, геометричні і рослинні орнаменти. Розпис кожного предмета був неповторним.

Проте головною прикрасою сервізу була його центральна частина (зроблена з бісквіту) – сюрту-де-табль – у вигляді пам’яток архітектури Давнього Єгипту – моделі давніх храмів у Філі, Дендері та Едфу, колонади, пілони і фігурки священих баранів алеї в Карнаку, а також колосальні сидячі фігури Мемнона, піраміди і сфінкси, обеліски з Луксора. Сьогодні сервіз розподілений між двома музейними зібраннями: Ермітаж і Музей кераміки в Кусково (Московська обл.). Цікаво, що сервіз протягом ХІХ ст. ніколи не виставлявся для огляду, а в ХХ ст. всього двічі був за межами Росії на виставках. 

Севрська мануфактура виконала також і «Єгипетський сервіз» № 2, який у 1818 р. був подарований королем Людовіком XVIII герцогу Веллінгтону – переможцю Наполеона в битві біля Ватерлоо. Це не була копія сервізу, подарованого Олександру І, а цілком інший шедевр без повтору сюжетів розпису.

Таким чином, протягом всієї своєї історії виробництво у Севрі було під покровительством влади. Ця продукція відзначалася видатною якістю і високим мистецьким рівнем. Сьогодні об’єднання «Севр – місто кераміки» має у своєму складі мануфактуру, Національний музей кераміки в Севрі і Музей кераміки Адрієна Дубуше в Ліможі.